Царське полювання або сафарі по-крижопільськи – 2
Мабуть, не варто згадувати, про що йшлося у 1 серії цієї казки, що стала популярною не лише в нашій області, а й за її межами. Але й 2 серія – продовження святкування Дня працівників лісу – не менш шокуюча ….
Варто було відвідати Крижопільщину, як довідалася про те, що через тиждень відбулася й 2 серія полювання. Щоправда зменшилася кількість персонажів, але збільшилась чисельність головних героїв. Царське полювання стало воістину царським, але «закритим», бо вже на кабанів у загонці того ж лісництва полювали, крім директора, головного механіка та головного мисливствознавця філії «Тульчинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», той, що наказав «вшиватися», – прокурор Тульчинського району, і ті, що «вшилися», – керівництво Крижопільської поліції, проте без зайвих очей. Але ж не всім можна закрити вуха, очі і роти, не всі можуть бути байдужими й бездушними…
Зокрема, Віталій Штурхецький (який 23 роки пропрацював у Крижопільському лісництві, доглядав лісних звірів, але після такої наруги виявив бажання звільнитися) без боязні погодився поспілкуватися. Зі сльозами на очах і з хвилюючим тремтінням у голосі розповідає історію про несамовите вбивство диких тварин. «Ви написали все вірно й гарно, але багато деталей упущено», – зауважує Віталій.
Взагалі деталі залишалися для працівників Служби безпеки України й Державного бюро розслідувань. Тож з розмови розумію, що їх не було ні в лісництві, ні у колишнього працівника лісу.
«Ніхто нічого не питав. А ті «мисливці» наступного тижня (знаючи, що немає вже мене й лісника, якого вони звільнили) продовжили полювання – було мало шістьох, то вони ще шістьох кабанів убили. Але я, коли звільнявся, їх попередив, щоб не надумали стріляти в лань, їх 22 штуки розвів і про них уже в Києві знають», – повідомляє колишній майстер лісу.
Також з його слів дізнаюся, що після того «святкового дійства» ніхто тварин не годує і не доглядає, більше сотні кабанів поробили дірки в загонці й гуляють вільно по лісу.
«Я вже не міг терпіти і споглядати, як швидко руйнують і знищують те, що створювалося роками. Крижопільське лісництво завжди займало лідируючі позиції в Україні. Були пилорама, цехи, де виготовлявся паркет і де працювало понад 80 осіб. Було стільки дощок, рейок тощо. Немає вже нічого, зникло невідомо куди. Казали тоді: «Віддайте все для потреб фронту» – «Ні», «Людям дрова треба» – «Обійдуться». Немає вже нічого, навіть кормів для тварин – дохазяйнувалися…», – з відчутним болем у словах розповідає Віталій Штурхецький.
Прикро, що це болить і хвилює лише простих людей, а посадовцям, які поставлені державою дбати про охорону правопорядку, природи й довкілля, якось усе байдуже. Щоправда впродовж місяця, що минув з дня виходу статті, до редакції зателефонували працівник СБУ у Вінницькій області Олександр Марков та працівник ДП «Ліси України» Роман Коновал, які просто цікавилися, звідки й від кого в мене така інформація, але приїхати й допитати свідків у них духу не вистачило. Мабуть, за результатами їхньої «роботи» за власним бажанням звільнився директор філії «Тульчинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» Роман Козовий, а головний механік Сокур та головний мисливствознавець філії «Тульчинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» Німий втекли на лікарняні ліжка.
Ну а новопризначений керівник Віталій Олегович відверто уникає спілкування, демонструючи неабияку зайнятість – дірки латає, мабуть, у загонці й ловить диких тварин, що вже бродять людськими домогосподарствами в пошуках їжі. Чи покаже він свою ефективність? Покаже час. Але поки що спостерігаємо, що лише міняються керівники різних рівнів і різних структур, а система корупційна продовжує працювати чітко злагоджено, як механізм швейцарського годинника, незважаючи ні на які впливи.
Парадокс полягає й у тому, що на підставі статті «Царське полювання або сафарі по-крижопільськи» Тульчинська прокуратура, яка заборонила Крижопільській поліції реєструвати скоєний у лісі злочин, відкрила сама на себе кримінальне провадження та внесла до реєстру досудових розслідувань і тепер, поліція, що виконала наказ прокурора району, розслідуватиме справу. Сумнівно і сумно ….
Але люди таки не втрачають віри і покладають надії на новопризначених начальника Головного управління Національної поліції Вінниччини Юрія Пархоменка та керівника Вінницької обласної прокуратури Олексія Химченка, яким є над чим працювати – поки хлопці гинуть за незалежність і суверенність нашої України, зламати нарешті всі корупційні схеми, встановити винних осіб і покарати їх згідно з чинним законодавством.

кому війна- а кому мати рідна.. Активізувались покидьки.Сапають бабло..