Але коротенько скажу, що йшлося про королівські полювання, які влаштовують керівники лісництв. Зокрема йшлося про «охоронців лісу» Тульчинського району.
Зрозуміло, що в силу своєї специфічної «правової лінії», коли прокурор і заступник голови РВА за хабарі вирішують закрити очі на знищення лісу в районі, розстріляні майже впритул у загонах дикі тварини, особливо не перейняли правоохоронців.
Але й 2 серія — продовження святкування Дня працівників лісу — не менш шокуюча…
Варто було відвідати Крижопільщину, як довідалася про те, що через тиждень відбулася й 2 серія полювання.
Щоправда, зменшилася кількість персонажів, але збільшилась чисельність та впливовість головних героїв. Царське полювання стало воістину царським, але «закритим», бо вже на кабанів у загонці того ж лісництва полювали, крім директора, головного механіка та головного мисливствознавця філії «Тульчинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», той, що наказав «вшиватися», — прокурор Тульчинського району, і ті, що «вшилися», — керівництво крижопільської поліції, проте без зайвих очей.
Але ж не всім можна закрити вуха, очі і роти, не всі можуть бути байдужими й бездушними… Зокрема Віталій Штурхецький (який 23 роки пропрацював у Крижопільському лісництві, доглядав лісних звірів, але після такої наруги виявив бажання звільнитися) без боязні погодився поспілкуватися.
Зі сльозами на очах чоловік розповів історію про несамовите вбивство диких тварин. «Ви написали все вірно, але багато деталей упущено», — зауважує Віталій.
Взагалі деталі залишалися для працівників Служби безпеки України й Державного бюро розслідувань. Тож з розмови розумію, що їх не було ні в лісництві, ні у колишнього працівника лісу.
«Ніхто нічого не питав. А ті «мисливці» наступного тижня (знаючи, що немає вже мене й лісника, якого вони звільнили) продовжили полювання — було мало шістьох, то вони ще шістьох кабанів убили. Але я, коли звільнявся, їх попередив, щоб не надумали стріляти в ланей, їх 22 штуки розвів і про них уже в Києві знають», — повідомляє колишній майстер лісу.
Також з його слів дізнаю-ся, що після того «святкового дійства» ніхто тварин не годує і не доглядає, більше сотні кабанів поробили дірки в загонці й гуляють вільно по лісу.
«Я вже не міг терпіти і споглядати, як швидко руйнують і знищують те, що створювалося роками. Крижопільське лісництво завжди займало лідируючі позиції в Україні. Були пилорама, цехи, де виготовлявся паркет і де працювало понад 80 осіб. Було стільки дощок, рейок тощо. Немає вже нічого, зникло невідомо куди. Казали тоді: «Віддайте все для потреб фронту» — «Ні», «Людям дрова треба» — «Обійдуться». Немає вже нічого, навіть кормів для тварин — дохазяйнувалися…», — розповідає Віталій Штурхецький.
Прикро, що це хвилює лише простих людей, а посадовцям, які поставлені державою дбати про охорону правопорядку, природи й довкілля, якось усе байдуже. Щоправда, впродовж місяця, що минув з дня виходу статті, до редакції зателефонував працівник СБУ у Вінницькій області та працівник ДП «Ліси України» Роман Коновал, який просто цікавився, звідки й від кого в мене така інформація, але приїхати й допитати свідків духу не вистачило.
Хоча, певно, за результатами їхньої роботи, за власним бажанням звільнився директор філії «Тульчинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» Роман Козовий, а головний механік Сокур та головний мисливствознавець філії «Тульчинське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» Німий втекли на лікарняні ліжка.
Ну, а новопризначений ке-рівник Віталій Олегович відверто уникає спілкування, демонструючи неабияку зайнятість — дірки латає, мабуть, у загонці й ловить диких тварин, що вже бродять людськими домогосподарствами в пошуках їжі. Чи покаже він свою ефективність? Покаже час.
Але поки що спостерігаємо, що лише міняються керівники різних рівнів і різних структур, а система корупційна продовжує працювати чітко і злагоджено, як механізм швейцарського годинника, незважаючи ні на які впливи.
Парадокс полягає й у тому, що на підставі статті «Царське полювання, або сафарі по-крижопільськи» Тульчинська прокуратура, яка заборонила крижопільській поліції реєструвати скоєний у лісі злочин, відкрила сама на себе кримінальне провадження та внесла до реєстру досудових розслідувань і тепер поліція, що виконала наказ хабарника, прокурора району, розслідуватиме справу. Сумнівно і сумно…
Але люди таки не втрача- ють віри і покладають надії на новопризначених начальника Головного управління Національної поліції Вінниччини Юрія Пархоменка та керівника Вінницької обласної прокуратури Олексія Химченка, яким є над чим працювати — поки хлопці гинуть за незалежність і суверенність нашої України, зламати нарешті всі корупційні схеми, встановити винних осіб і покарати їх згідно з чинним законодавством.
Щоб після наведеного у Тульчинському районі правового порядку іншим корупціонерам на Вінниччині не кортіло.
Катерина Беріл,
журналіст
