Інший військовим, який на фронті втратив всіх побратимів, дуже довго оговтувався від поранення, повернувся додому, а дома його чекала дружина і ще один чувак, бо вона теж втомилася і хоче просто щастя.
Жінка у якої чоловік повернувся з фронту і постійно закриває штори у всіх кімнатах, а це її дратує і вона запитує, а коли це припиниться, бо вона не розуміє, що з ним і це її лякає.
Кожен день є хлопці і дівчата, які повертаються з фронту і яких не розуміє соціум. Які вчора були героями на фронті, а сьогодні начебто заважають, бо вони брудні, нервові і непередбачувані. Бо хто його знає, що в нього там в голові і в кишені, бо хай йде кудись лікується, а потім приходить в соціум красивий, вимитий і здоровий.
Один ізраїльський колишній військовий, розказував одну історію, як він їхав літом з 2-тижневого навчання у пустелі. Брудний, вонючий, він зайшов в автобус, втомлено упав на сидіння і заснув на плечі зовсім незнайомого чоловіка. Так вони їхали години чотири, за цей час, чоловік не ворухнувся, бо він розумів, що військовий втомився. Це на запитання, що нас відрізняє від ізраїльської армії – не зброя, не ворог, а соціум і його повна підтримка. Бо кожен громадянин Ізраїлю знає, що реабілітація військового починається із суспільства.
А чи знає це кожен громадянин України? Чи є у нас програми підготовки рідних на державному рівні?
Чи розуміє шановний соціум, що не військові повинні адаптуватися в соціум, а соціум повинен адаптуватися під нові реалії, а не жити в світі рожевих поні, смузі та протеїнових коктейлів після спорт залу.
Не шарахатися від військового, а зрозуміти його потреби.
Не затуляти носа і закривати очі, а ставитися із розумінням.
Поважати простір, намагатися підтримати, не знецінювати, поважати, допомагати і памʼятати, якою ціною дана вам можливість сьогодні жити в мирному місті”.
Наталія Поцелуєва
Справжні жінкі вони як Хатіко чекають, як Пенелопа чекала свого Одісея.
А ті у кого чоловік тількі за двері, а полюбовник вже у вікно лізе, це жінкі з заниженою соціальною відповідальністю, в якіх тількі поруч з коханцем голова не болить, та й то покі манка в сраці не перегуляє.
ДІТИНКО, Я ТЕБЕ ДУЖЕ РОЗУМІЮ, АЛЕ ЯКБИ.ВОНА ТЕБЕ КОХАЛА, ТО ЦЬОГО Б НЕ ЗРОБИЛА. ЛЮБИЙ ЦЕ НЕ ТВОЯ ДОЛЯ, ЩО БОГ НЕ ДАЄ, ТО ВСЕ ДО КРАЩОГО. ТИ ЗУСТРІНЕШ СВОЮ ДОЛЮ НЕ ЗАГОРАМИ, А ЇЇ НАВІТЬ НЕ ЗГАДУЙ, ХАЙ БУДЕ ЦЕ ГЕ ВДАЛИЙ СОН. Я ТОБІ БАЖАЮ, СИНОЧОК, ЩАСТЯ, ЗДОРОВ’Я, ЗУСТРІТИ КОХАНУ ДІВЧИНКУ, З ЯКОЮ ТИ БУДЕШ ЩАСЛИВИФ.. БЕРЕЖЕ ТЕБЕ ГОСПОДЬ, МАТІНЬКА БОЖА, ТВІЙ АНГЕЛ ХРАНИТЕЛЬ.ЦЕ ГОЛОВНЕ ЗАРАЗ ДОЯ ТЕБЕ.СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ, СЛАВА ВАМ НАШІ ДОРОГІ ВОЇНИ-ЗАХІСНИКИ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!!
Просто вона – мерзота. .Та щей Та!!!! .. чи я ,неправа??
У пості намішано чотири окремих проблеми. Особисті стосунки конкретного військового, які ніяким чином не характеризують партнерок/партнерів військових в цілому. Потреба адаптувати суспільство до повернення мільйонів ветеранів. Потреба у реабілітаційних програмах для ветеранів. Розширення інклюзивної інфраструктури і підготовка інклюзивних робочих місць. Моя думка складена на особистому досвіді партнерки ветерана, яка кілька місяців працювала віддалено на сусідньому ліжку госпіталя і каталась між чоловіком в Києві і двома неповнолітніми дітьми в іншому місці. І так, я багато відпочивала. А як тільки чоловіку можна було виходити з госпіталя, ми створили традицію вранці виходити в кав‘ярню на каву. Він каже, що відчуває себе повноцінним, тому що з ним повноцінна, щаслива, сповнена енергії жінка. Він втратив зір.
Дякую !
Це проблеми однієї людини, а не намішане все і разом. Я після фронту все це пережив. І дружина покинула, і хейт відчув від соціуму, особливо чиновників. То не треба шукати заумних виправдань щоб себе розумним показати. Зради хейт і обезцінювання все може стосуватися в особи одного військового. І суспільству не потрібні військові як використаний матеріал. Такі реалії. Особливо бісить коли виправдовують зраду, то у вас були і до війни проблеми. І особливо полюбляють виправдання жінки які і зраджують у самий важкий момент.
Ця особа нестоїть доброго слова, душа болить за військового, завдяки йому вона, його грошам вона себе уявила пупом землі(народний вислів), егоістка, Поможи Боже хлопцю не розкиснуть, він сильний видержав пекло війни.
Я дуже поважаю військових,але як бути в тій ситуації,коли дружина з трьома дітьми чекає свого чоловіка,не виїзжає за кордон,бо як же це так,він приїде,а ніхто його не зустріне,а приїздив він ніколи не попереджуючи,але його завжди чекали вдома.Ні на яких чоловіків навіть не дивилася,готувала тормозки,обстірувала і т.д.коли приізжав додому,просила кожного дня подзвонити чи написати,щоб знати ,що з ним все гаразд,а коли дзвонив незнайомий номер телефону,майже втрачала свідомість від страху почути щось погане.Але одного разу,поїхав з дому,все було нормально,не сварились , нічого,в один момент перестав спілкуватися і з дружиною і дітьми.А дружині сказав,що ти мені не потрібна.Потім з’ясувалося,що він знайшов собі молодшу…Як тоді бути в такій ситуації?Коли він взяв і перечеркнув майже 15 років подружнього життя,раптом стала непотрібною і не коханою
.І у такій ситуації теж винен ,,соціум,,чи як?
Дякую пані Наталі,що так розумію дохідливо дає рекомендації щодо поведінки соціуму в таких ситуаціях АА
Коли я повернувся в 2016-му мені один наш підприємець так і сказав.-На даний час не той мужик,що воює,а той,що гроші заробляє.
Чоловік приїхав додому з війни втомлений нервовий хочеться відпочити а дружина крутить шури мури з коханцем замість того щоб запропонувати коханому чоловікові сходити в душ приготувати коханому чоловікові щось поїсти відпочити з дороги що мовляв рада бачити чоловіка і кинутися в обійми як це завжди повинна робити кохана жінка коханця вигнати геть з квартири або будинку і не дозволяти нахабному коханцеві втручатися в їхнє життя ніколи
коли жінка умовно подала на разлучення(умовно зрадила)через пів року-рік, то проблеми була у цій сім’ї і до розлучення. Ці проблеми просто не хотіли візнати, або не бачили. Через два роки діють інші принципи: люди дуже віддаляються, більше спількуються з іншими, то може буте навіть не інший чоловік, а її мати наприклад. Мати її підтримую і потроху змінює світогляд доньки, особлимво коли вона не розуміє чого їїзять пішов воювати.
Боже яка трагедія пошли її нафіг і йди дальше!
Мій внук не прийшов провідати батька -військового ні у шпиталь ,ні додому .А ще коли син на милицях повертався в частину,з великим рюкзаком ,то ніхто не запропонував йому допомогу.
В моєму оточенні всі жінки вірно чекають своїх коханих, їздять до них і доглядають у госпіталі. На жаль в гонитві за сенсаціями, журналісти вишукують негатив і компромат. Особливо шкода, коли такий бруд вишуковують жінки проти жінок. Ви,пані Поцелуєва, з російським прізвищем, гарно працюєте на ворога. І по суті така ж сама, чк і ваша героїня, раз нічого кращого, щоб написати не знайщли.
Так. Це реалії до яких потрібно звикати жити. І дійсно вчитися сприймати як би здавалося не сприйнятливі речі. Бо інакше тоді постає питання – а за що страждають і гинуть хлопці? За те, щоб ті, кого вони захищають, після повернення плювали їм у спину, відкрито верещали щось на кшталт ” я тебе туди не посилав”??? Чи тим більше заявляли що мовляв ОСЬ ТАКИЙ ти мені не потрібен??? На цю тему можна говорити без кінця…. Дякую всім, хто зрозуміє мою думку.
Курва вона неадекватна і цей світ не ідеальний в ньому і таке буває …забий та забуть…і знай клин клином вибивають, враз забудеш,а жінка в якої є душа, почуття,порядність, обов’язки ніколи на це не пішла.До кінця своїх днів буде носити це клеймо зрадниці