Тобі, Україно моя, і перший мій поклик, і подих останній…
Воїнами не народжуються…
23 жовтня 1996 року в родині Юлії Вікторівни та Валентина В’ячеславовича Панчишиних народився син Ярослав.
«У дитинстві Ярик був надзвичайно м’який, спокійний, веселий та життєрадісний, завжди усміхнений, душа компанії», – пригадує рідна сестра Карина. – «Уже в школі він визначився, ким хоче стати. Впевнено йшов до цілі.»
Тому після закінчення Барської ЗОШ І – ІІІ ст. №3 юнак вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Там, як один із найкращих курсантів, був направлений для проходження стажування у Великобританію.
Після закінчення академії Ярослав служив у прикордонному загоні «Славгород» (Сумська обл.), а далі – начальником застави в м. Глухові (Сумська обл.). Патріотизм молодого офіцера, його компетентність, відповідальність, високі моральні якості сприяли стрімкому професійному зростанню.
Воїнами не народжуються, ними стають, коли приходить пора виконати свій громадянський обов’язок, коли вчорашні хлоп’ята на очах дорослішають і мужніють, коли в їхні юні долі вривається війна…
Повномасштабне вторгнення застало капітана Ярослава Панчишина в м. Щастя Луганської області. Вже вранці 24 лютого 2022 року він з побратимами прийняв свій перший бій. Захисник відзначався хоробрістю та героїзмом, мужньо протистояв ненависному ворогу.
Загинув Ярослав Панчишин 9 березня 2022 року під час ведення бойових дій в н.п. Терни Донецької області.
Більше року захисник вважався зниклим безвісти. Більше року надії, віри та сподівань…
«Ти для мене живий, і я до останнього буду вірити в це…» – пише сестра Карина.
«Дякую Богові, що була мамою такого сина, та не можу молитись за упокій його душі, бо всупереч усьому вірю, що мій Ярославчик живий!» – каже мати Захисника Юлія Вікторівна.
«Два роки після загибелі сина.. Два довгих і трагічних роки для мене та усієї родини… Два роки сліз, спогадів, скорботи та болю…
“Мій син залишився вірним військовій присязі, українському народу та Батьківщині, за яку віддав своє єдине ще таке молоде життя” – говорить батько Ярослава Валентин В’ячеславович.
Указом Президента України №448/2023, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, капітана Панчишина Ярослава Валентиновича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Такі люди, як Ярослав, не зникають. Вони живуть і завжди житимуть в нашій пам’яті, в наших серцях. Ми вдячні їм за високу самопожертву в ім’я України, в ім’я усіх нас.
Слава тобі, Воїне, Патріоте, Герою! Слава тобі, Захиснику рідної неньки-України!
Вічна шана і пам’ять Ярославу Валентиновичу Панчишину!
Навіки 25!
Барська міська рада
