Україно — пташко мила…
Ясноока, легкокрила.
Скільки ж тебе грабували?
Вороженьки полювали…
І на душу, і на мову,
На твою вроду казкову.
І кайдани одягали,
Твоє серце роздирали.
Шматували і палили
“— На коліна…” Говорили.
Ти нікому не корилась,
Бо ти з волею любилась.
Як левиця зараз б’єшся…
В очі ворогу, смієшся.
Вільну пташку не впіймати,
Крила дав Бог, щоб літати…
Катерина Головатюк
