Україно — пташко мила…
Ясноока, легкокрила.
Скільки ж тебе грабували?
Вороженьки полювали…

І на душу, і на мову,
На твою вроду казкову.
І кайдани одягали,
Твоє серце роздирали.

Шматували і палили
«— На коліна…» – говорили.
Ти нікому не корилась,
Бо ти з волею любилась.

Як левиця зараз б’єшся…
В очі ворогу смієшся.
Вільну пташку не впіймати,
Крила дав Бог, щоб літати…

Катерина Головатюк