А сьогодні вийшла на вулицю…. і побачила цю білосніжну і м’яку перину незайманого і чистого снігу… А на ній – мільйони діамантових сніжинок! І їхні карати різнобарв’я і витонченого огранення Матінки Природи…

І згадала як вперше в дитинстві відкрила для себе сніжинки! Я із відкритим ротом вдивлялась у ті неймовірні візерунки. І їх було тисячі, неймовірно багато красивих, різноманітних і довершених – я не вірила що таке може бути взагалі!!! А потім пробувала витинати їх із білого паперу і вішати де дозволяли – на вікна, під стелю… І це було таке щастя!!! І від цих спогадів повіяло таким теплом – батьківського дому, маминих рук, бабусиного всепрощення, жертовної любові заради кожного із НАС найближчих, місць де тебе любили і берегли.

Пам’ять неймовірних відчуттів пізнання прекрасного, безцінного, подарованого Богом і природою вічна – вона не стирається і для неї не бракує мегабайт!!!

Тому подивімось ще раз на ці неймовірні сніжинки – виткану з них перину. Проймімось цією красою незайманості і згадаймо, яке це було з кожним із нас, коли побачили їх вперше, як і зустріли перше кохання, знайшли вірного друга чи вступили в омріяний вуз, взяли в руки свого первістка чи вже онуча….І може це стане приводом для когось почати все спочатку. А для інших – згадати філософію ЖИТТЯ і його незмінні і пророчі категорії – В КОЖНОМУ ПОГАНОМУ Є ЩОСЬ ХОРОШЕ і навпаки – в кожному найпрекраснішому – щось погане. Така рівновага нашого буття… Для раціоналістів – раджу просто взяти в руки жменю цих сніжинок і роздивитись на сонці!!!! І ви переконаєтесь, що такої краси і довершеності ви вже не бачили давно… І такі ЄДИНІ І НЕПЕРЕВЕРШЕНІ і ВИ, кожен із нас, бо створений “ПО ОБРАЗУ І ПОДОБІЮ ЄДИНОГО ТВОРЦЯ”… В часи найстрашніших розчарувань і падінь, зневіри і туги…. але краще щастя і злету – пам’ятай це МІЙ ДРУЖЕ, ЗЕМЛЯЧЕ І ПРОСТО ЛЮДИНО доброї ВОЛІ…. А весна буде вже завтра… ну через якихось пару днів… і принесе кожному не менше захоплення своїми чудесами природи та буття!!!!

З любов’ю, ваша