У минулих номерах ми просили вас, шановні читачі, викладачі та студенти вузу, медики, писати відгуки і ділитись враженнями стосовно виборів ректора ВМНУ.

Як розумієте, відгуки надійшли резонансні і водночас тривожні для вузу. Бо ж на медвузи, як відомо, чекає реорганізація у вигляді скорочень і укрупнень. Про це заявило і МОЗ.

Хто збереже Вінницький медуніверситет від укрупнення – ліквідації і поверне втрачені рейтинги. Чому?

Думки наших читачів, спів­робітників та студентів вузу ми попросили прокоментувати одну із кандидаток на посаду ректора – Світлану Жук — доктора медичних наук, професора, заслуженого лікаря України, лауреата державної премії у сфері медицини.

Бо вона не лише закінчила цей університет, а і близько 20 років працювала у ньому, пройшла шлях від асистента кафедри до професора, підготувала 5 докторів та 22 кандидати медичних наук Вінницького медуніверситету та більше 30 дисертантів в Україні.

Має успішний адміністративний та управлінський досвід, оскільки є фундатором кафедри акушерства, гінекології та медицини плода, учасником багатьох міжнародних проєктів, національним тренером з актуальних питань акушерства та гінекології, що дозволило їй стати одним із 5 експертів МОЗ України в зазначеній галузі.

– Уже ні у кого не викликає сумніву, що гучна резонансна тема боротьби з плагіатом у науці невдовзі буде реалізована на законодавчому рівні. І людину, в наукових роботах якої буде плагіат, позбавлять наукового ступеня та звіль­нять з роботи. Це стосується і найвищих займаних посад у закладах вищої освіти – ректорів. Ви щось знаєте з цього приводу?

— Так. У Верховну Раду вже поданий закон про плагіат у наукових працях здобувачів. Як тільки його приймуть, а його приймуть невдовзі, всі здобувачі, в першу чергу, звісно керівники вузів, уже без усякої судової тягани, яку ми споглядаємо зараз, будуть перевірені НАЗЯВО на предмет плагіату та звільнені, навіть після обрання.

– Зараз чи не вся Україна говорить про плагіат, який виявлений у роботі однієї із кандидаток на посаду. Але вона пішла шляхом судів, у яких вимагає заборонити оприлюднення НАЗЯВО результатів перевірки роботи на наявність плагіату. Так вчиняв Шкарлет, інші вже виявлені плагіатори, що наводить на думку, що цей плагіат там є. За припущеннями подавача до НАЗЯВО науковця Олега Смирнова – багато списаного з російських джерел та книг. Якщо і далі підуть такі судові розбірки вже не із НАЗЯВО, а МОЗ?

– Ну, ви ж розумієте, що це тимчасові рішення судів про заборону. Бо якщо плагіат у докторській є, то це ж назавжди. І рано чи пізно його оприлюднять і визнають. А так буде. Ми ж йдемо в ЄС і в цьому питанні маємо відповідати європейським стандартам. Це буде одна із важливих вимог. Як тільки вийде закон, переконана, що такий ректор буде підданий ретельній перевірці, враховуючи наявність прецеденту, а університет втратить репутацію та знизиться у рейтингах. Тому кожен, хто буде обирати ректора, має подумати про долю університету.

А саме зараз і стоїть питання для багатьох закладів вищої освіти «бути чи не бути». Тому я і беру участь у конкурсі на посаду ректора, бо розумію, яка реальна ситуація із рідним мені вузом у рідній мені Вінниці.

– Викладачі та студенти повідомляють про численні порушення під час виборчого процесу. Ви стикались із таким?

– На жаль, так. Відчувається, що тут уже існують невидимі домовленості. Викладачів і студентів уже «взяли в роботу».

– Наші читачі, викладачі та студенти, повідомляють про резонанс — у кабінеті ректора Вінницького медуніверситету досі сидить одна із кандидатів, яку ще у вересні минулого року звільнили з посади в.о. ректора. Але вона досі займає цей кабінет. Хіба це правильно? У багатьох складається враження, що вона продовжує залишатися ректором негласно, і все домовлено та вирішено?

– Так, я знаю про це. Мене це, як й інших претендентів на посаду ректора, дивує. Бо це неетично і аморально. Порушує всякі норми. В кабінеті ректора має працювати в.о. ректора. І він же є. Та ко­ли він не займає це місце, то, зно­ву ж таки, складається враження, що він має таємні домовлено­сті з особою, якій він це місце попри всякі закони віддав. Крім цього, дивує, чому Вікторія Петрушенко не знаходиться на своєму безпосередньому робочому місці, а са­ме, на кафедрі, яку вона очолює.

– Багато наших читачів переконані, що саме ви той кандидат, який зуміє зберегти вуз і може захищати та примножувати його репутацію. Як думаєте, чому?

– Виборцям видніше. Але, напевно, вони просто цікавились моєю біографією, здобутками та життєвою позицією.

– Ви вже перерахували деякі свої досягнення. А ще додам, що ви є головою консультативно-експертної групи з розробки розділу «Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби» Державного формуляру лікарських засобів. Із 2003 року є постійним членом робочих груп МОЗ України із створення клінічних протоколів та настанов.

Для довідки. Регулярно під керівництвом професорки Світлани Жук проводяться перинатальні консиліуми у найскладніших випадках патології плода з розробкою супроводу вагітностей та методів розродження. На кафедрі, яку очолює професор Жук, проводяться навчання слухачів за найсучаснішими напрямками акушерсько-гінекологічної служби.

Як раніше вказувалося, С.І. Жук створила наукову школу, де під її керівництвом захистились 7 докторів медичних наук та 29 кандидатів.

Професорка Жук є автором та співавтором близько 500 друкованих праць, численних методичних розробок, інформаційних листів, патентів, представлених у 108 наукометричних виданнях. Це дозволяє їй виступати як опоненту при захисті дисертаційних робіт.

Професорка Світлана Жук є членом двох спеціалізованих вчених рад: НУОЗ України імені П.Шупика та НМУ іме­ні О.Богомольця. Велику увагу вона приділяє міжнародній спів­праці як у науковому, так і практичному напрямках.

Світлана Іванівна Жук очолює кафедру акушерства, гінекології та медицини плода у Національному університеті охорони здоров’я України ім. П. Шупика.

Ознайомившись із вашими здобутками стає очевидним, що з таким титулованим ректором ВНМУ не буде загрожувати реорганізація, а навпаки, можливо саме до ВНМУ приєднають інші вузи України.

– Світлано Іванівно, чому ви вирішили повернутись у Вінницю?

– Вінниця — рідне місто, де я народилась, де моя сім’я, родичі і друзі. Тут я вчилась у школі №1 ім. Пирогова, закінчила медуніверситет ім. Пирогова, моє перше місце роботи — лікарня ім. Пирогова. У Вінниці я працювала 20 років і сьогодні проводжу прийоми і консультації хворих. Все це дуже вагомі фактори, але не головні.

Головне – я хочу створити міцний фундамент для розвитку Вінницького медуніверситету. Переконана, що сенсу нашим діям завжди надає поєднання двох складових – інновацій, що рухають і мобілізують нас, і наші традиції та історія, що освітлюють шлях. Вважаю, що нам потрібні нововведення, тому що нині первинна медична освіта в Україні не відповідає світовим стандартам, запитам роботодавців і потребам пацієнтів! Систему освіти слід зробити більш європейськи орієнтованою!

Буду робити все, щоб наші випускники мали подвійні дипломи. Як українського зразка, так і європейського. Не для того, щоб вони виїжджали за кордон! А для того, щоб вони на рівних спілкувались з колегами з усього світу.

Прагну, щоб освітні програми трансформувались, були динамічними, враховували і навчали студентів конкретно, тому що зараз широко застосовується у світі.

Свій досвід, здобутки і зв’язки я готова застосувати в інтересах ВНМУ.

– А що ви побажаєте студентам і викладачам, до яких вже якимось чином застосували адмінресурс?

– Бажаю витримки, терпіння, робіть так, як підказує вам ваша совість і залишайтеся, перш за все, високопрофесійними. Це завжди вам допоможе, за будь яких обставин. Навіть в умовах застосування адміністративного тиску.

– Ви здобули славу світила медицини не лише в Україні, але й світі. Де ви навчались та з ким співпрацюєте за кордоном?

– У навчальному центрі «Public Health», США, я вивчала сучасні медичні технології разом з колегами з усієї України.

Навчалась у Німеччині, у м. Майнц новому напрямку акушерства і гінекології. Після навчання у Майнці очолила науково-практичний напрямок «Медицина плода».

Для постійного підвищення своєї кваліфікації щороку буваю на госпітації — не плутати з госпіталізацією! — у Німеччині, де 10 днів активно працюю разом з німецькими колегами у клініці. А потім екстраполюю цей новий досвід в українську медицину.

В Італії, у м. Перуджа у мене була наукова практика під керівництвом професора Ді Ренцо по передчасних пологах, і у Бельгії під керівництвом відомого вченого Поля П’єтта з питань невиношування. До лютого 2022-го 5-6 разів брала участь у міжнародних наукових форумах, фундатором яких є Кіпрас Ніколаїдіс із Лондона, із найпрестижнішого Королівського коледжу. Проводжу тренінги з актуальних питань акушерства та медицини плода в Казахстані, Азербайджані, Узбекистані, Вірменії, Молдові та ін.

Якщо колектив мені довірить почесну місію стати ректором, ми будемо сильною та згуртованою командою, де цінують свободу і рівність, де панує мудрість, що походить від розуму та серця. Я знаю, як цього досягти, запроваджуючи зміни, але зберігаючи демократію, досвід викладачів, мотивацію студентів і головне — грунтуючись на міцному фундаменті традицій, який створили мої видатні попередники та мої вчителі у нашому славетному університеті.

Більш докладно про свою виборчу програму я розповім всьому університетському колективу на загальних зборах – (1 квітня 2024 року о 17:00 в Актовій залі ВНМУ ім.М.І.Пирогова).

І ще — я звикла до чесної конкуренції. Тому прошу опонентів дотримуватись норм і законодавства. Звання ректора, на мою думку, треба заслужити, а не вибороти всякими підступними і нечесними методами. На жаль, я це вже бачу. Але фальсифікатори самі ж собі риють яму. На жаль, і вам.

Від автора: хто не зрозумів, чому – перечитайте уважно ще це інтерв’ю.

Спілкувалась Тетяна Редько

Від редакції. Коли верстався номер газети, стало відомо, що ректора Полтавського університету НАЗЯВО звинуватило у плагіаті.