Відповідаємо.
У перші віки християнства Великдень святкували різні Церкви по різних локальних календарях. Тож, щоб у цьому питанні досягти всехристиянської єдності, Перший вселенський собор 325 року ухвалив святкувати Воскресіння Христове всім в один день: у першу неділю після першого повного місяця після дня весняного рівнодення.
В цьому рішенні є цікавим факт визначення дати святкування Пасхи шляхом поєднання сонячного і місячного календаря.
Для цього всі почали використовувати Олександрійську пасхалію – одне з найвищих наукових досягнень античності. Потім за століття почала накопичуватися невідповідність календаря дню весняного рівнеденства. І розрив збільшувався.
Щоб униктути неспівпадіння астрономичних явищ і календаря, папа Григорій XIII у 1582 році запровадив у Католицькій церкві новий календар, який відповідав і астрономічним явищам, і новітній науці.
З часом на цей календар перейшли і протестантські церкви. І пасхалію всі вони стали вираховувати за новим більш точним григоріанським календарем. До спільноти церков з григоріанською пасхалією з часом приєдналася і Фінська православна церква.
А всі інші православні продовжують користуватися колишньою Пасхалією - юліанською.
І якщо 21 березня - день весняного рівнодення відрізняється нині на 13 днів, то день повного місяця плаваючий. Тож, коли двотижнева відмінність дня весняного рівнодення залишається в межах одного місячного циклу, то Великдень католицький і православний збігаються (як буде у 2025 році), або відрізняються на один тиждень, що буває найчастіше. А коли йде перескок на інший місячний цикл, то різниця між православною і католицькою Пасхою набирає 4 або 5 тижнів, як цього року.
