Гору Лисківку виставила на аукціон Державна служба геології та надр України. Лот називається «Спеціальний дозвіл на користування надрами родовища «Бушанське». Організовувала аукціон Українська енергетична біржа. Його переможець отримав дозвіл відкрити кар’єр з добування двох видів вапняку – трепелу та кременистої крейди. На аукціоні змагалися дві фірми. Перемогла згадана вище «Сі-Еволюшн» з однією тисячею гривень статутного капіталу. Його адресою вказане приватне помешкання у м. Київ. У відкритих джерелах вказано, що власниця компанії – Наталія Гибелинда. Товариство сплатило 2 мільйони 666 тисяч 800 гривень за отримання спецдозволу на видобуток корисних копалин. Але місцеві проти кар’єру та промислового виробництва у цих краях.
Наші журналісти виїхали у Бушу та поспілкувалися з мешканцями трьох навколишніх сіл — Буші, Дорошівки і Слободи-Бушанської. Люди згадують, що власниця компанії приїжджала у Бушу:
– Вона приїхала і пішла в місцевий продуктовий магазин. Там почала розказувати, що побудує в Буші фосфатний завод і забезпечить робочими місцями. Люди послухали її і покрутили пальцем біля скроні, бо тоді ніхто не повірив, що хтось додумався в Буші завод поставити. А згодом вже в Інтернеті з’явилася інформація про аукціон, і ми були шоковані…
– Як таке можливо, адже Буша відновлювалася на основі історичної спадщини. Сюди їдуть не лише дізнатися історію, сюди їдуть відновитися, бо це місце сили. Буша — цілюща, сакральна. Зруйнувати все це — немає проблем, великі гроші здатні на все, вони не рахуються з нашою історією, культурою, традиціями. Для них важливо заробити на цьому місці гроші. І якби це було десь далеко, але це центр села. Уявляєте, що тут буде відбуватися?! — каже попередній керівник заповідника Олександр Пірняк.
Це родовище ще у 1988 році було внесено до переліку на розробку надр, а у 2007 році уже завершилися геологічні роботи. Державне підприємство геології та надр уже мало всі документи і де-юре мали право виставити цих 13 га гори Лисківки на аукціон. Але з 2007 року дуже багато змінилося… Буша розвивалася, збільшувалася кількість території, пам’яток, які були визнанні національними на території заповідника. Тоді у нас був один музей, а сьогодні вже сім — прогрес очевидний. І зелений туризм у нас активно розвивається, є дуже багато садиб, і сюди з’їжджаються з усієї Європи за спокоєм, за покращенням ментального здоров’я, за гармонією, і вони тут це все знаходять, — розповідає голова ініціативної групи Ірина Захарчук.
– Кар’єр над головою нам не потрібен. Бо до найближчої пам’ятки історії рукою подати — метрів 300-400. До річки — 100 метрів, до найближчого будинку — 200 метрів, — обурюються місцеві.
— Розробка цього кар'єру складається з вапняка малофосфатного, крейди та інших порід, які дуже летючі. Будь-який вітер, — і Бушу накриє фосфатний пил. Ще й до того, наше поселення на скелі, як тільки розпочнеться видобуток, хати посипляться. А що буде зі скельним храмом??? Ми ризикуємо втратити пам'ятку національного значення, єдину у світі.
Тому для нас це питання виживання: або ми, або кар'єр. Є багато таких покладів за межами населених пунктів, але там орні землі і ніхто аграріїв чіпати не хоче. Вирішили чіпати заповідник і людей?.. Але Буша — це не те місце, вона вистояла у найважчі історичні часи, вистоїть і зараз.
Місцевих людей у боротьбі за Бушу підтримують і приїжджі.
– Я з Києва, у минулому році купив тут будинок. Багато поїздив по світу, але Буша — це єдине місце, де я знайшов спокій, тишу, де можна реабілітуватися від важких реалій сьогодення. Раджу ініціаторам кар'єру розвернутися в інший бік і забути про Бушу. Це поки що порада. Бо люди готові на все заради цього сакрального місця, — рішуче налаштований захищати Бушу киянин Іван.
Ірина Захарчук дослідила гору Лискавку і пропонує, щоб це місце стало біосферним заповідником, адже тут сила-силенна червонокнижних рослин.
– Тут навіть сінокоси цілющі, — каже місцевий фермер, який тримає ферму «щасливих корів».
Чим іще відомий державний історико-культурний заповідник Буша й чому так важливо зберегти його територію та навколишні місця?
Тут відкрито поселення трипільської, черняхівської, скіфської, давньоруської культур: 4 пам'ятки археології від ІІІ тис. до н. е. до ХІІ ст. н.е. У Буші розташований унікальний козацький цвинтар. Козацьких поховань в Україні дуже небагато, а тут сотні могил XVIII—XIX століть.
Ще тут є залишки фортеці та підземних ходів XVI—XVII ст.
А також єдиний у Європі (!) середньовічний (а дехто каже, що й дохристиянський) скельний храм з унікальним художнім рельєфом. На скелі висічено зображення людини, дерева без листя, півня, оленя. За декілька метрів від потенційного кар'єру — Гайдамацький яр. Увесь цей скарб можуть стерти з лиця землі, якщо допустити видобуток та промислове виробництво…
Газета й надалі буде слідкувати за розвитком подій у Буші.
Людмила ПОЛІЩУК
