Йому відмовили у рекомендації для призначення на посаду судді, нагадавши про куплений і оформлений на матір автомобіль.

Вища кваліфікаційна комісія (ВККС) суддів продовжує проводити співбесіди з кандидатами на посади суддів місцевих судів і, відповідно, відмовляти деяким з них у наданні рекомендацій для призначення. Причини вже традиційні – непрозорість статків як самих кандидатів, так і їх родичів, помилки в деклараціях, не зовсім етичні вчинки та дещо дивні правочини. Специфічні видання, такі як «Судово-юридична газета» уважно слідкують за конкурсом і доводять до широкого загалу перебіг співбесід.

«Судово-юридична газета» і повидомила, що під час співбесіди з колегією ВККС не пощастило представнику Нацполіції Вінниччини Олександру Мартинюку. Поліцейський претендував на посаду судді Хмельницького окружного адмінсуду.

В органах міліції та поліції, в різних підрозділах та управліннях, Олександр Мартинюк працює з 2004 р. Зокрема, він тривалий час працював в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ), а з 2023 р. займає посаду заступника начальника управління – начальника 2-го відділу по боротьбі з наркозлочинністю главку Нацполіції Вінницької області.

Колегія ВККС звернула увагу на низку моментів у біографії кандидата. Так, за час роботи в міліції та поліції Олександр Мартинюк був вісім разів притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Серед претензій, які протягом 2000- 2010-их років виникли до міліціонера, були: некоректна поведінка при спілкуванні з громадянами, порушення правил трудової дисципліни, недбале ставлення до охорони підозрюваного, порушення режиму секретності і навіть втрата матеріалів кримінальної справи.

Втім, Мартинюк повідомив, що проблема нерідко була не стільки в його діях при виконанні професійних обов’язків, скільки в ставленні до певних подій тодішнього керівництва. Він розповів, що нерідко бувало так, що керівництво починало шукати «крайніх», не беручи до уваги пояснення міліціонера. Лише в одному випадку, за словами поліцейського, була безпосередньо його провина – у 2010 р., після вилучення документів в одному з відділень банку, Олександр Мартинюк з колегою приїхали за «адресою», де проживала особа, яка була «цікава» поліції. Відповідну адресу міліціонерам надав начальник юрвідділу банку. Міліціонери вдвох увійшли у будинок, а вилучені в рамках кримінальної справи банківські документи, міліціонери залишили в автомобілі. Але, виявилося, що особа, яку вони шукали, по вказаній адресі не проживала. А коли міліціонери повернулися до автомобіля, то виявилося, що скло в автомобілі було розбите, а банківські документи хтось вкрав.

«Прошу звернути увагу, що майже всі дисциплінарні стягнення щодо мене були під час моєї роботи ще в міліції, в поліції у мене таких проблем вже не було», – зазначив Олександр Мартинюк.

Після початку роботи в поліції, він лише один раз потрапив у неприємний інцидент. У 2016 р. прокуратура Вінницької області проводила розслідування за фактом завідомо незаконного затримання (ст. 371 КК України). Фігурантом зазначеного розслідування був саме Олександр Мартинюк. Як розповів поліцейський, насправді він нікого не затримував, а справа стосувалася складання протоколу про вчинення корупційного адміністративного правопорушення заступником головного лікаря військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (Вінниця).

Вказаний заступник головного лікаря допустив конфлікт інтересів – в його підпорядкуванні на посаді завідуючого відділенням працював старший брат. Відтак, керівництво Олександра Мартинюка доручило поліцейському скласти протокол щодо заступника головного лікаря. Але коли Мартинюк приїхав у клінічний центр, то заступник головного лікарі почав чинити поліцейським спротив, а його «група підтримки» спробувала зірвати вручення протоколу своєму керівнику. У підсумку, на дії Олександра Мартинюка заступник головного лікаря поскаржився в прокуратуру. Однак у 2017 р. відповідне кримінальне провадження було закрите у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Також колегія ВККС звернула увагу, що у 2012 р. матір Олександра Мартинюка придбала автомобіль Mercedes-Benz E 200 2008 р. в. за 22 тис. доларів США. Втім, користувався зазначеним автомобілем здебільшого сам Олександр Мартинюк, оскільки його матір взагалі немає посвідчення водія. У колегії виникли сумніви, що сукупних доходів поліцейського та його матері у 2012 р. вистачило б, щоб розрахуватися за вказаний автомобіль.

Олександр Мартинюк зазначив, що гроші за автомобіль фактично не були сплачені одночасно, а виплачувалися як матір’ю кандидата, так і ним самим, ще кілька років після покупки автомобіля.

«В 2014 р. ваш дохід і дохід матері сукупно склали майже 100 тис. гривень за рік. Повернули ви 5 тис. доларів США за автомобіль, що становить 62 тис. гривень. На інші потреби, виходить, ви витратили десь 30 тис. гривень за весь рік. А таке можливо?», – дивувались члени колегії.

«Тоді була інша купівельна спроможність гривні, крім того, мати ще займала гроші у доньки, тобто у моєї сестри», – повідомив Олександр Мартинюк, однак підтвердити документально свою інформацію про отримання коштів від інших осіб, він не зміг.

«Автомобіль є вкрай необхідним для оперативного працівника», – наголосив Олександр Мартинюк у відповідь на питання, чому він користувався саме автомобілем Mercedes-Benz.

«Для оперативного співробітника є вкрай необхідним саме автомобіль Mercedes-Benz?», – перепитав його один з членів ВККС.

Також колегія ВККС звернула увагу на помилки кандидата при заповненні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого врядування, а також на не зовсім зрозумілі договори комісії, які родичі поліцейського декілька разів укладали між собою кілька років тому для отримання позики майже на 100 тис. долларів США.

«Кандидатів треба оцінювати не тільки з точки зору доброчесності, але і виходячи з того, чого вони досягли у житті. Я завжди був відданий службі і ставив її в пріоритет перед особистими та сімейними інтересами», – зазначив Олександр Мартинюк, і додав, що у 2015 р. йому з колегою довелося навіть врятувати людину з пожежі. Втім, колегія ВККС все ж вирішила відмовити йому у наданні рекомендації для призначення на посаду судді.

Олександр Мартинюк не вперше намагається змінити професію. У 2015 р., тоді ще будучи підполковником міліції, він хотів стати першим заступником прокурора Вінниці і був другим у рейтингу на конкурсі Київського регіонального центру тестування., але його також «відсіяли» на співбесіді. Олександр через суд намагався відмінити результати конкурсу прокурорів, витратив на це декілька років. В судах він переміг, але прокурором не став.

У січні 2016 р. Вінницький окружний адмінсуд задовольнив позов Мартинюка про скасування рішення конкурсної комісії з проведення відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатів на адміністративні посади у місцевих прокуратурах. Генеральна прокуратура декілька разів намагалась оскаржити це рішення, але в червні 2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду поставив «крапку» у судовій тяжбі, визнавши правоту Олександра Мартинюка.