Він став великим українцем.
На 80 році життя пішов у засвіти Уолтер Орр Скотт – «американець за паспортом і українець душею» – відомий письменник, член Національної спілки журналістів України, член літературного об’єднання «Калинове ґроно», громадський діяч, який у жовтні 2011 року поселився в Україні на постійне проживання. Жив у Жмеринці.
Його перші твори увійшли до колективної збірки «Чарівна криниченька» у 2013 році.
Видав власні книги «Вставай, Україно!», «Історія одного солдата», «Шевченко: поезія в історіях», «Дари: Ладан», «Дари: Миро».
Автор чотирьох томів есеїв під загальною назвою «Насіння землі». Всі видання автора є двомовними – англійською та українською мовами.
НАГОРОДЖЕНИЙ
Почесною відзнакою «Волонтер України» за підтримку української армії;
Орденом Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира за доброчесне служіння Святій Православній Церкві України;
Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» за книгу «Шевченко: поезія в історіях»;
Лауреат літературної премії імені українського письменника Павла Добрянського.
Удостоєний звання:
лейтенант Українського Козацтва Вінниччини.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким.
Пам’ять про Уолтера Орр Скотта залишеться в наших серцях.
ПОПЛАЧТЕ ЗА МНОЮ
Вірш Уолтера Орр Скотта,
переклад з англійської – Василь Довжик.
Поплачте за мною, згорьовані,
Не виплачте тільки надії,
Бажання, що в землю поховані
І думи мої молодії.
Майбутнє стежиною стелиться,
Збігає в невидимі далі,
А горе – воно перемелиться,
І сонце світитиме далі.
Поплачте зі мною, згорьовані
За тих, кого більше немає.
Холодною кригою скована
Земля навесні оживає.
З чорняво-родючою силою
Вона хлібним станом повстане,
І вітер покотиться хвилею
В його золотім океані.
Поплачте за мною годиноньку,
Коли вже терпіти несила,
В обіймах зігрійте дитиноньку,
Що щойно на світ народилась.
Життя ж на мені не скінчається,
Воно гомонить і лунає,
А смерть на порозі з’являється,
Коли вже надії немає.
Тож плачте за мною, згорьовані,
Але не втрачайте надії.
Я лагідним променем сонця
Засмучені душі зігрію.
Відчуйте, я тут, недалеко я,
За вас і країну молюся.
Я радісним білим лелекою
До вас навесні повернуся.
Володимир Горлей
Жмеринка, 2024 року
