Народився і жив у селі Стадниця Вінницької області.

Навчався у сільській школі та Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі, де здобув фах електрогазозварника.

Хлопець добровольцем поїхав на війну в 2014-му, коли йому ледве виповнилося 18.

Був на передовій три роки. Тоді доля вберегла його й він повернувся до цивільного життя.

Вирішив займатися підприємницькою діяльністю у сфері агробізнесу. Закінчив навчальну програму для ветеранів

«Україна-Норвегія» та почав вирощувати овочі в теплицях.

Окрім того, у 2022 році  закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, отримав фах вчителя фізкультури. Захоплювався вивченням історії, багато читав, займався спортом.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин  став до лав рідної 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Мав посаду кулеметника.

Його останній бій став взірцем мужності й відваги. 12 липня 2022 року в бою з окупантами біля села Любомирівка Миколаївської області  позивний «Руна» особисто здійснив підрив двох ворожих бліндажів і захопив бойові документи противника.

Коли закінчилися боєприпаси, він знайшов ворожий кулемет і прикрив відхід своєї розвідгрупи, проте отримав смертельне кульове поранення снайпера.

Назавжди 26.

«Валік був найкращим – світлим, веселим, мав безліч знайомих, товаришів. Його любили. Мав багато планів на життя і запланованих змін у цій Країні. Найвища цінність була для нього – вільна Україна. За що він і загинув», – розповіла його подруга Алла Мизенко.

Йдуть у небо

світлі, вмотивовані, залюблені в Україну.

Він би так багато ще зробив

для неї на землі.

Він так мріяв це зробити!..

Чин!

Героям твоїм вічна слава

Валентин Ендовицький