Для мене ніколи не було питання: вірити чи не вірити в Бога, я ніколи не вірив, я завжди знав – він є. Завжди відчував незриму присутність його в цьому світі, завжди бачив його творіння і діла. Завжди розумів, що воля Божа твориться людськими руками, що життя переможе смерть, що єдина справжня цінність в цьому земному житті – любов.
Все решта – тлін і суєта, а втім той тлін і суєту людина має організовувати, не забуваючи, що вона тому й вважається створеною “за образом і подобою”, бо має здатність ТВОРИТИ – якість, котра характерна лиш для Бога і людини. Звісно, що ви можете по-іншому відчувати світ. Це не предмет дискусії.
Ніколи так не чекалось “І тим, що в гробах, життя дарував”… Господи, а ти точно воскреснеш і цього року? Ми, люди, ще не переповнили твою чашу терпіння своєю злобою і ненавистю?
Знаю – воскреснеш, бо ти воскрес давно, і давно дав нам шанс на життя вічне, на нове втілення до життя. Ми лиш ритуально повторюємо процес, що відбувся давно, щоб кожний рік мати змогу пережити відчуття цього таїнства. І все ж ще ніколи так не було страшно. Це як перед світанком, котрого ти ніяк не можеш дочекатися, коли ніч стає, наче м’яка непросвітня вата, котра огорнула тебе і здушує, що не можеш і дихнути. Побачити промінь сонця і нарешті вдихнути.
Ми втрачаємо – знайомих, друзів, близьких та рідних. Ми всі – смертні. Наше земне тіло – лиш одяг, і прийде час, коли він зноситься або порветься. Так хочеться, щоб цей одяг послужив довше, але він не вічний. Та все ж, це ще не все буття – наш земний одяг. Ми зустрінемось зі всіма, з ким попрощались тут. Я це знаю. Не маю потреби вірити в це – Я це знаю. Хай вчені видумують теорії – чого і що відбувається, мені достатньо – знати.
Знайте і ви – “Христос воскрес із мертвих, смертію смерть поправ, і тим, що в гробах, життя дарував”. Божа воля твориться людськими руками, і заганяти сатану знов до пекла теж доводиться людськими руками. Це не вперше, і боюсь не в останнє ми відвойовуємо своє законне право на цей світ. Відвоюємо і цього разу. З нами Бог.
І кожному воздастся по його ділах…
Тарас Бородач