Десь там, біля швейцарським гір, озер і луків зажевріла надія миру для України. І накрили спогади мирного життя.
Сьогодні в храмі сказала одна прихожанка мудрі слова:
– У нас все є! Миру тільки нема!
Ми ніколи не надіялись на манну з неба. Тяжко працювали, щось наживали, щось втрачали.
Скільки пам’ятаю себе, жила за принципом – допомагати не треба. Але не заважайте!
Ну якщо ми навіть в час війни вміємо зібрати силу волі в кулак і вирощувати квіти, то х… що ви нам зробите!
Просто від….ся! Чуєте, відчепіться!
Дорогі мої брати і сестри, українці! Знаю що сотні тисяч із вас під звуки повітряних тривог і цю кляту війну виростили такі ж троянди! А може ще кращі! Діліться! На зло ворогам!
В надії справедливого миру нарвала!
Спасибі, наші – воїни, що можемо це робити завдяки ВАМ!
Ваша Тетяна Редько
