Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Самбориком.
Він мобілізувався до Збройних сил України восени 2022 року. Служив у 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного, був старшим матросом, водієм гранатометного взводу вогневої підтримки. Загинув 18 грудня 2023 року в бою поблизу села Кринки Херсонської області. Йому було 35 років.
Народився 13 вересня 1988 року у Десні. Закінчив школу №5, здобув фах механіка у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій. Працював водієм, оператором газового обладнання на хлібозаводі, згодом — у сфері поштових переказів.
Немирівська громада отримала сповіщення про загибель Володимира Гречанюка, 29 липня 1976 року народження, жителя села Язвинки.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання 4 квітня 2026 року поблизу н.п. Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Соболівська громада у жалобі. Захищаючи Україну, загинув житель села Шиманівка – Богдан Харбака, 30 жовтня 1992 року народження.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ярославом Мазуром.
Він долучився до Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. У званні старшого солдата служив у 59-й окремій штурмовій бригаді безпілотних систем імені Якова Гандзюка. У складі групи ППО захищав небо над Вінницею, згодом воював на Донецькому напрямку. Загинув 20 березня 2024 року поблизу села Первомайське Покровського району. Йому було 27 років.
Народився 3 липня 1996 року у Вінниці. Навчався у школі №15 та у селі Дружелюбівка Калинівського району, здобув освіту у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Працював у сфері водопровідних і сантехнічних робіт.
На Донеччині загинув захисник із Хмільницької громади – молодший сержант Іван Антонюк, 1994 року народження, уродженець села Широка Гребля.
Його вважали зниклим безвісти. Це сталося 8 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
Гайсинська громада отримала сповіщення, що 6 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання, неподалік населеного пункту Червона Криниця Пологівського району на Запорізькому напрямку загинув 35-річний військовослужбовець Збройних сил України, солдат, кулеметник 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 61-ї окремої механізованої Степової бригади – Станіслав Запорожець, 7 грудня 1990 року народження.
«На щиті» повернувся захисник Сергій Пивовар, житель села Будьки Станіславчицької громади.
Чоловік служив інспектором прикордонної служби вищої категорії та обіймав посаду начальника відділення інспекторів прикордонної служби.
Загинув 6 січня 2026 року у районі населеного пункту Карпівка Донецької області під час стрілецького бою.
Тростянеччина в жалобі. 19 квітня обірвалося життя захисника України – Володимира Ткача із села Олександрівка.
Старший солдат Володимир Ткач, боєць військової частини А5242, помер у Тростянецькій лікарні. Йому було 56 років.
Гайсинська громада попрощалася із солдатом Юрієм Чорнокозом.
Юрій народився 30 квітня 1973 року у селі Ярмолинці. Працював ковалем у Ярмолинецькому колгоспі, пізніше – у переробному комплексі Ладижинської птахофабрики.
У 2023 році долучився по мобілізації до лав ЗСУ. Пройшов пекельні бої під Бахмутом, Авдіївкою, Слов’янськом, Покровськом.
11 квітня 2026 року серце воїна зупинилось під час несення ним військової служби у званні солдата на посаді водія інженерно саперного взводу військової частини А5263, неподалік населеного пункту Нові Білярі Одеського району Одеської області внаслідок загострення хронічних хвороб.
Літинська громада зустріла свого Героя «на щиті».
9 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ударів ворожих FPV дронів по українських позиціях, у районі н.п. Бугаївка Харківської області загинув командир гармати другої артилерійської артилерії самохідного артилерійського дивізіону в/ч А1736, сержант ЗСУ Костянтин Олійник, 1995 року народження.
Вороновицька громада повідомила про передчасну смерть військовослужбовця Андрія Гаєвика.
Андрій проходив службу водієм-електриком польового вузла матеріального забезпечення самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4977.
Поховали воїна у селі Оленівка.
Сумна звістка сколихнула жителів Тиврівської громади.
10 квітня 2026 року поблизу н.п. Добропілля Покровського району Донецької області загинув житель с. Іванківці, старший розвідник-гранатометник розвідувального відділення взводу розвідувальної роти, солдат Степан Тарновський, 4 травня 1981 року народження.
Степан Сергійович був призваний на військову службу по мобілізації 22.10.2025 року, відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув під час виконання бойового завдання внаслідок удару дроном противника.
Стало відомо про загибель захисника із Хмільницької громади Сергія Софіча, який тривалий час вважався зниклим безвісти.
Солдат Сергій Софіч, 1998 року народження, загинув 23 березня 2026 року внаслідок вогневого ураження безпілотником противника в населеному пункті Фізія Синельниківського району Дніпропетровської області. Він був жителем села Сьомаки Кривошиївського старостинського округу.
Козятинська громада провела в останню путь воїна Віталія Гуменюка.
Віталій народився 1 червня 2000 року в селі Махаринці. Після закінчення школи вступив до Вінницького вищого професійного училища №7. Працював у «КустоАГРО».
Був призваний до лав Збройних сил України 5 листопада 2025 року та проходив військову службу оператором безпілотних літальних апаратів 2–го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2–го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2–ї роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А4030.
7 квітня 2026 р., виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Писарівка Сумського району Сумської області, солдат Гуменюк Віталій героїчно загинув.
Уланівська громада зазнала втрат.
Відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність 18 лютого 2025 року в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області загинув Сергій Гричко, 7 січня 1978 року народження, житель села Рибчинці, який попередньо вважався безвісти зниклим.
Ольгопіль отримав звістку про загибель захисника Олександра Ковтуна.
Він народився 1 червня 1991 року у селі Ольгопіль, де закінчив місцеву школу. Згодом навчався у Вінницькому фаховому коледжі мистецтв ім. Миколи Леонтовича та Вінницькому педагогічному інституті. Працював музичним керівником будинку культури села Ольгопіль, а також музичним керівником у Вінницькому торговельно-економічному інституті та у КЗ «Центр культури та дозвілля Якушинецької сільської ради».
Олександр став на захист Батьківщини з початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року.
Загинув 14 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі н.п. Миколаївка Краматорського району Донецької області.
Северинівська громада повідомила про загибель жителя громади – військовослужбовця ЗСУ Василя Кулика, 15 грудня 1997 року народження.
Солдат, майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, Василь Кулик, житель села Токарівка, загинув під час бойових дій.
У Лимані загинув головний сержант Роман Заїка зі Жмеринки – командир з позивним «Канонь».
Він двічі став на захист України: у 2014-му під час АТО та з перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році. Отримував поранення, але щоразу повертався у стрій. Він пройшов шлях від мінометника до командира.
8 квітня в м.Лиман Донецької області обірвалось життя головного сержанта, командира 2 мінометної батареї 2 мінометного батальйону 120 ТрО Романа Заїки з позивним «Канонь».
Роман Іванович Заїка народився 17 вересня 1976 року у Жмеринці. Закінчив Вінницьке профтехучилище за спеціальністю столяр. Працював у будівельній сфері.
З початком Антитерористичної операції у 2014 році добровольцем став на захист України. Служив мінометником на Донецькому та Луганському напрямках. Попри поранення, повертався у стрій. 23 лютого 2022 року як резервіст знову став до лав захисників. Працював із важкою зброєю, став командиром мінометної батареї.
Загинув головний сержант Роман Заїка 8 квітня 2026 року в Лимані Донецької області у ході виконання бойових завдань.
Копайгородська громада попрощалася із воїном Олександром Злотковським, 1981 року народження, жителем села Каришкова.
Олександр проходив службу гранатометником 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти військової частини А2896.
Життя воїна обірвалося 28 червня 2024 року в районі населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.
Мурафська громада повідомила про загибель жителя села Пеньківка — Олександра Карпуся, 1979 року народження.
Військовослужбовець проходив службу на посаді старшого навідника мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону, мав військове звання молодшого сержанта.
Свій останній бій захисник прийняв 2 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Радісне Синельниківського району Дніпропетровської області.
В останню путь ладижинці провели воїна Ігоря Ружина, солдата ЗСУ.
Він народився 5 серпня 1973 року в Ладижині. Навчався у загальноосвітній школі №2. Навчався у Крижопільському професійно-технічному училищі. Працював на Ладижинській ТЕС, на інших підприємствах міста.
Ігор став на захист України 4 червня 2024 року. Проходив службу солдатом у 2-му зенітному артилерійському відділенні зенітно-ракетного взводу роти вогневої підтримки 120-ї бригади військової частини А-7048.
Із 13 серпня 2024 року військовий вважався зниклим безвісти. І тільки згодом стало відомо, що під час штурму населеного пункту Желанне на Донеччині його життя обірвалося.
Тульчинська громада провела в останню путь захисника України Сергія Шепету.
Він народився 3 червня 1982 року в місті Бережани. Навчався у Ладижинській школі, пізніше – проживав у селі Білоусівка. Здобув освіту у Верхівському сільськогосподарському технікумі. Працював у місті Київ, а також на МХП «Вінницька птахофабрика».
20 листопада 2024 року був мобілізований. Проходив військову службу на посаді стрільця-санітара 2 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти. Матрос Сергій Шепета вважався зниклим безвісти.
Підтверджено, що Сергій Миколайович загинув 28 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Суха Балка Бахмутського району Донецької області під час захисту Батьківщини.
Трагічна новина надійшла в селище Крижопіль – на війні загинув Богдан Гончаров, 16 листопада 1993 року народження.
Призваний на військову службу, солдат Гончаров Богдан служив кулеметником 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
13 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нечволодівка Куп’янського району Харківської області наш захисник прийняв свій останній бій.
Мурованокуриловеччина отримала трагічну звістку: під час виконання бойового завдання біля селища Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області загинув уродженець Херсонської області Сергій Козачок, 26 серпня 1978 року народження, солдат.
Чоловік був мобілізований 15 вересня 2024 року, служив старшим механіком-водієм 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону. Із 20 січня 2026 року вважався безвісти зниклим.
У зв’язку з тим, що сім’я проживає на окупованій території, родичі виявили бажання поховання здійснити на території с. Рівне.
У Сутисках попрощалися із полеглим гранатометником – Романом Скрипниченком, 1984 року народження.
Тривалий час Роман перебував у статусі зниклого безвісти. Тепер надійшло офіційне підтвердження про загибель солдата-гранатометника Романа Скрипниченка. Життя захисника обірвалося 27 грудня 2024 року під час запеклого протистояння з російськими загарбниками.
Оскільки батьки полеглого воїна наразі знайшли прихисток у Сутисківській громаді як внутрішньо переміщені особи, свій останній спокій Герой знайде на місцевому кладовищі.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
