Їх погубила любов…

Хто ж був той чоловік, Михайло Мазур, що зробив це? Журналісти «33-го» вислухали земляків та однополчан Михайла. Але, щоб коментувати цю трагедію, нагадаємо її фінал:

– 23-річний воїн приїхав додому з фронту у відпустку. У день трагедії прийшов у квартиру, яку орендувала його дружина Наталія з подругою Вірою. Михайло Мазур не погоджувався на розлучення, якого так хотіла дівчина. За словами товариша, хлопець сильно ревнував кохану.

Він служив два роки і отримав контузію, психологічний стан мав нестабільний. Ще одним показовим моментом є зброя. Друзі загиблих вважають, що, найімовірніше, Михайло привіз її з фронту.

Вбиті Михайлом дружина та подруга виявились відомими тік-токерками

Про інцидент раніше повідомляли у ГУНП Вінницької області. Зазначалося, що вбивство сталося у спальному районі Вінниці. 23-річний чоловік під час сварки з 18-річною дружиною схопився за пістолет і почав стріляти у неї та її 19-річну подругу. Після цього покинув місце злочину.

За версією поліції, «швидку допомогу» зуміла викликати поранена 19-річна дівчина, подруга дружини Михайла Наталі. Але вона не змогла відчинити двері медикам та поліцейським, тому їм довелося влізти до квартири на 3-му поверсі через вікно. У квартирі, крім пораненої дівчини, виявили тіло дружини Михайла Наталі. Пізніше на березі річки Південний Буг було виявлено тіло стрільця з вогнепальним пораненням у голову. За попередніми даними, він наклав на себе руки.

У мережі стверджують, що йдеться про двох відомих стрімерок — Вєру-Пантеру та її подругу Наташу, які вели батли із росіянами. У соціальних мережах знайомі загиблих поширюють жалобні відео з їхніми фото.

Також повідомляють, що у Вєри-Пантери на сторінці в TikTok 48 тисяч підписників, а у її подруги Бандерівки — 13 тисяч підписників. Вони регулярно проводили прямі ефіри, де спілкувалися з росіянами, які підтримують війну в Україні, та дотепно висміювали агресив­ність та злочинну сутність «руського міра» та путі­ністів.

Журналісти «33-го» дізнались, що застрелена Михайлом дружина Наталя мала дівоче прізвище Делегат. Вона родом, як і Михайло, із колишнього Пі­щан­ського району (нині Тульчинського).

– Михайло народився у багатодітній родині. Виріс у Пі­щанці. Мати померла, коли Михайло був школярем. Опіку над братом оформила старша сестра Таня. Одного братика його ще в дитинстві збив машиною міліціянт. Хлопець помер прикутою до інвалідного візка. Кривдник відкупився.

Молодим помер ще один брат Михайла. Батько живий, але сім’я його вигнала. Хату забрали, – діляться з нами жителі Піщанки.

– В перші дні війни хлопець пішов у Тероборону у Вінниці. Туди перед війною забрала його сестра. До цього він працював у Новій пошті.

Михайла відправили на фронт. У вересні минулого року він приїхав звідти і одружився з зовсім юною землячкою Наталею із села Кукули, що недалеко від Піщанки. Але вона вже мешкала у Вінниці. Тому Михайло всі «бойові» кошти слав Наталі із фронту, наймав і оплачував квартиру. Хоча у Піщанці стояла пуста хата. Вірите, він в прямому значенні озолотив дружину. Наталя його палку любов сприймала як данину, – розмірковують сусіди.

– Їхні стосунки почали псуватись, коли Наталя познайомилась із тією подругою. Вона нібито із Дніпра. Але їздила Україною і вела батли. Коли приїхала до Вінниці, поселилась із Наталею. Почала у тік-тоці розкручувати і її. І коли Наталя стала зіркою соцмереж, то відчула, що їй Михайло — поранений, контужений, із поламаною психікою — не потрібен! А далі вимагала разом із тією Вєрою-Пантерою розлучення, – продовжують розповідати знайомі.

– Михайло приїхав з фрон­ту додому у Піщанку. Туди ще ці дівчата притягли розбитий ними бойовий автомобіль Михайла. Вони взяли його без дозволу і поїхали «кататись». Так «доїздились», що вдарили іншу машину. А потім це розбите авто притягли на подвір’я хати у Піщанці і зникли. Далі найняли іншу квартиру і переховувались, — таке нам розповіли земляки Михайла. — Наче, він ще не побачив у дружини золотих прикрас та каблучок, які купував. Віддала вона подрузі чи ще комусь за «гарне життя»? Ось так і залишився Мишко наш із побитою машиною, розбитим серцем і вимогою розлучення від Наталі. Не витримав і порішив себе і цих дівчат! – роблять висновки сусіди і додають:

– Шальними вони були і використали хлопця, як могли… Надто молоді і не мудрі, щоб зрозуміти, що творять і з ким мають справу.

Це бачили земляки, і тому люди на колінах його проводжали. Приїхали і побратими, ті, кому на передовій Михайло врятував життя?

– Героя війни вбивцею та самогубцем в один день зробили ці дві нерозумних дівки. Ось так і напишіть! – побратим Михайла

– Дружина Наталя була його першим коханням. Палким, щирим. Він там, на фрон­ті, марив нею. Всі кошти, які заробляв, витрачав на молоду дружину, квартиру найняв, золотими прикрасами обдарував. Все — що хотіла. Жила, роскошувала…

А він там на нулі щоденно в очі смерті дивився. Та він Герой! Не одному побратиму життя врятував. Запитайте у двохсот наших однополчан і вам скаже кожен: «Мишко — герой!»

На похоронах у його рідній Піщанці люди віддавали шану воїну. Розуміли, що його довели обставини і душевний стан — контузія.

Ще один побратим розповів, що з полю бою витягнув його саме Михайло. Ніхто не хотів його рятувати, повзти в пекло об­стрілів, а Михайло поповз, на собі виніс і врятував йому життя. Михайло Мазур був справ­жнім Героєм. Сміливим, відчайдушним, не боявся нічого:

– Ви навіть не уявляєте, в яких перепалках він був. Постійно казав: — Я не знаю, хто за мене молиться, але я ще живий дивом.

Одного разу ми стояли на позиціях. Русня пішла в масований наступ. Такий, що навіть деякі командири «засцяли». А один Мишко підняв усіх і пішли в бій. І вистояли. Пройшов Михайло і пекло Бахмуту.

Повірте, він був доброю людиною, боровся за Україну і захищав кожного із нас, як міг. Отримав поранення, контузію. А нерви в якому були стані після більше двох років пекла війни — тут і пояснювати не треба.

– Це вбивство — біда. Але дружина ця 18-річна дуже помотала йому душу

Бо спочатку безумне кохання, коли з неблагонадійного середовища витяг, у прямому значенні озолотив, квартиру найняв, а потім – розлюбила. Мовляв, вали і давай миттєво розлучення, бо тепер у мене є подруга, яка змінить моє життя. Тебе вже використали… Хіба так можна із воїнами, які і їй забезпечили тут мирне життя?! А чи не ґвалтували б їх ті рашисти, якби ми не зупинили їх? Чи дозволили б ті батли в тік-ток? – ділились побратими вже на похоронах.

«Даному військовослужбовцю ця зброя – пістолет – не видавався, крім того, взагалі на обліку у військовій частині така зброя відсутня. Є передсмертний відеозапис, в якому він признається у вбивстві, називає мотиви і також там з ним був пістолет ТТ, яким він вчинив дане вбивство», — каже керівник Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Олексій Рихлюк.

Мотиви злочину, озвучені на відео, прокурори наразі не розголошують.

Наші джерела повідомили, що це відео Михайло, як вій­ськовий, відправив своїму командиру. Мотиви назвав ті, що ми і озвучили. Все, зроблене молодим чоловіком на передовій, дружина з подругою «пустили по вітру». Коли він воював, дружина розважалась і зраджувала йому. Він розчарувався у всьому, тому не бачить далі сенсу жити...

Квартира, де сталася трагедія, нині опечатана. Хоч підозрюваних і потерпілих вже немає серед живих, слідство триває. Адже залишається чимало питань, кажуть у прокуратурі, на які треба знайти відповіді.

Це страшна історія — війна ще таким способом забрала три життя. І вона набагато глибша, ніж хтось думає. Бо не один такий скалічений і вимотаний фронтовик повернеться у тил. І його треба лікувати любов’ю, розумінням, терпінням, витягувати із депресії, може, і наполягати, щоб кваліфікований курс лікування пройшов. І не один.

Тому кожна дружина має розуміти це, кожна близька людина, оточення, суспільство. Бо доведені побутом та нерозумінням найближчих, ігноруванням, Герої в один день можуть, не приведи Господи, стати ось такими вбивцями і самогубцями.

Тут той випадок, коли любов не воскресила, а згубила воїна і його дружину, яка не захотіла бути з ним у біді. Жаль і Віру, яка стала «третьою зайвою» в цій короткій та трагічній історії молодого подружжя.

Міша приніс голубку із перебитими ногами і виходжував її

Цю історію розповіла знайома родини, яка була на його похороні. Коли брата, якого покалічив непокараний злочинець лікували, вона допомагала родині. І тепер Михайло зупинявся у неї. Та коли йшов на цю фатальну зустріч, до неї не зайшов. Вона дуже жалкує, бо могла б відговорити, зарадити біді. Як жаль, що поряд із скаліченими, зрадженими, побити несправедливістю життя воїнами та тими, що в тилу поряд не знаходяться близькі люди та кваліфіковані спеціалісти. Де ви всі?

Тетяна Редько

Від редакції. Висловлюємо співчуття рідним вбитих дівчат Наталі та Віри. Ми не стаємо на чийсь бік в цій резонансній трагедії. Просто надали можливість висловити свої думки і судження, міркування тим, хто знав цих людей. Так сталось, що найбільше серед них – саме Михайла. Готові вислухати й інші точки зору на цю трагедію. Ми маємо говорити і про це. Щоб запобігти повторенню.