– Я їхав автобусом і у вікно побачив трьох великих птахів. Вони на вигляд великі навіть і з далекої відстані. Довгі ноги, крила, до того ж летіли втрьох — тримались в купі. Полетіли над “Метро” далі туди де ставки, – розповів свідок. – До того ж, вони були темні. Не лелеки і не лебеді чи качки – це точно… Хоч і не мав як сфотографувати з вікна автобуса. А вже як повертався увечері додому, бачив такого самого птаха у Вінниці над вулицею Хмельницьке шосе… Летів собі спокійно у небі. Невже це журавлі? Вони ж досить рідкісні у наших краях.

Як пояснив доцент кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету Олександр Матвійчук, дійсно, нині над Вінниччиною роблять свої тисячокілометрові перельоти сірі журавлі:

– На Вінниччині журавлі взагалі не гніздуються. Для них наша область транзитна — дорога додому – до українського Полісся, Білорусі і т.д. та звідти вже до Північної Африки та Передньої Азії восени. Летять, здебільшого, в темну пору доби. За поганої погоди намагаються не летіти, а часто перечікують десь на полях. Під час прольоту можна почути їхні крики — курликання. А от самих птахів бачать не часто. Журавлів спостерігали на усій території Вінниччини. Досить часто вони зупиняються подалі від людського ока — на болотах, далеких полях тощо. Перечекають пару діб і знову в дорогу. Досить часто журавля плутають із чаплею та лелекою. Тож його основі відмінності — довга пряма шия та лапи, коротка голова і дзьоб, що добре видимі в польоті та сіре забарвлення. Це дуже гарний й корисний та, на жаль, вже рідкісний птах, який занесений до Червоної книги України.