Олександр Кобяков – щелепно-лицьовий хірург Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова в ексклюзивному інтерв‘ю для «33-го каналу» розповів про нові виклики та новий досвід медиків у час повномасштабної війни. Запевнив, що навіть у такі нелегкі для країни часи медицина на Вінниччини активно розвивається, а успішні операції та повернення до повноцінного життя пацієнтів – цьому найкращий доказ.
– Пане Олександре, Ви досвідчений практикуючий щелепно-лицьовий хірург. З якими особливими травмами доводилося зустрічатися у своїй практиці під час війни?
– За характером травми можуть поділятись на вогнепальні кульові поранення, вибохові або мінно-вибухові і вогнепально-уламкові поранення. Переважну більшість складають мінно-вибухові поранення. Для останніх характерні деякі особливості, а саме, окрім уламків, які потрапляють в тіло людини на високій швидкості, тканини вражають ще такі фактори, як ударна хвиля, полум’я, а також велика кількість інших фізичних агентів: бруд, уламки дерева, каміння та інше.
Все це високоенергетичні снаряди, і у випадку саме мінно-вибухової травми ми маємо справу з важкими ранами і великими дефектами кісток і м’яких тканин, які в першу чергу потребують очищення і ретельного догляду. Такі рани часто ускладнюються гнійно-запальними і некротичними процесами, навіть після ідеальної хірургічної обробки.
Самі ж ускладнення можуть виникати навіть через місяці, тому реконструкцію дефектів після всіх мінно-вибухових поранень проводять через 3-8 місяців.
За період повномасштабного вторгнення росії в Україну, ми — українські лікарі, на превеликий жаль, отримали щоненайбільший досвід в лікуванні таких травм в усьому світі. Вогнепальні поранення, бойові травми та масивні уламкові поранення – нова реальність сучасної медицини.
– Велика частина травм навіть у цивільному житті припадає саме на літній період. Травми у щелепно-лицьовій ділянці трапляються найчастіше. Які це травми переважно?
– Травми обличчя є частими і складають до 10% від всіх травм інших частин людського скелету. Найчастіше трапляються травми нижньої щелепи з різних причин. За ними слідують виличні кістки, адже вони найбільш виступають на обличчі. Травми очниці, які деколи бувають не очевидними, наприклад, внаслідок удару м’ячем в ділянку ока. Переломи кісток носа одна з найбільш поширених травм обличчя. І останні - переломи верхньої щелепи, що зазвичай є наслідком ДТП чи падіння з висоти.
– А яка допомога при переломах в ділянці ока?
– Переломи стінок очниці бувають не очевидними, але можуть призводити до значних наслідків естетичного і функціонального характеру. Будь-який синець навколо ока внаслідок удару може супроводжуватись переломом стінок очниці. Є абсолютні покази до невідкладної хірургії переломів стінок очниці: втрата зору, порушення окорухового апарату.
Є покази строкові, тобто коли перелом може призвести тільки до естетичних порушень. Зазвичай при переломах стінок очниці хірургічна допомога надається в перший тиждень, або вже через 3-4 тижні. Інші операції на очниці, навіть внаслідок травми мають зазвичай косметичний характер і не є обов’язковими.
– Чи використовуються імпланти у щелепно-лицьовій хірургії?
– Так! Основний матеріал, з якого виготовляють і застосовують імплантати в щелепно-лицьовій хірургії, — це титан високої очистки (медичний титан). Такий титан є біоінертним, організм його майже не бачить, він обростає кістковою тканиною і зазвичай не потребує видалення. Також є матеріали з кераміки, біополімерів, які розсмоктуються, однак останні є альтернативою. Всі наведені матеріали високобезпечні при умові дотримання технологій їх виготовлення.
– А існує можливість виправити хірургічними методами вроджені деформації кісток обличчя?
– Виправлення вроджених і набутих деформацій кісток обличчя — це один із основних напрямків щелепно-лицьової хірургії. Ця сфера за останні роки зробила великий крок в своєму розвитку і прогнозованості. На сьогодні маємо змогу застосовувати 3D-моделювання, 3D-планування і виготовлення 3D-шаблонів для хірургії з похибкою менше ніж 0,5 мм, іншими словами хірургія кісток обличчя стала надточною і прогнозованою.
– Зараз часто на слуху скарги на захворювання скроневих або щелепних суглобів. Яке тут лікування?
– Так, такі пацієнти звертаються до нас надзвичайно часто, інколи декілька разів на день. Однак, більшість проблем із скронево-нижньощелепним суглобом не вирішуються хірургічним шляхом, а тільки біля 5% пацієнтів потребують хірургічної допомоги, це пацієнти з анкілозами, дефектами і серйозними пошкодженнями анатомічних елементів всередині суглоба.
Для довідки.
Олександр Володимирович Кобяков — сертифікований щелепно-лицьовий хірург, магістр медицини, дійсний член Європейської асоціації черепно – щелепно – лицьових хірургів (EACМFS) з 2018 року (membership number 103401), почесний член Запорізької асоціації імплантологів, спікер міжнародних та вітчизняних профільних конференцій, стажувався у м. Кембрідж (Англія), Мюнхен, Кельн (Німеччина).
