КАЗКА “ВОРОНИНА ВЕЧЕРЯ”
Ворона вперше взялася варити вечерю. Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку. Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет.
В відрі вирувало. Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі. Все вкинула, вимішала…
Вариво видалось вельми вегетаріанським. Ворона вирішила вкрасти вирізку. Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”. Відважно влетіла всередину. Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск. Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками.
Втікаючи, ворона втрапила в віддалений від виходу відділ. Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.
Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.
– Все, вистачить, – вимовила вголос.
Вдоволена вмостилась відпочивати.
Влетів ворон.
– Вау! Вечеря! Вельми вдячний! – вигукнув.
– Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! – відповіла.
Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, – виглядало вдало. Ворон взявся видзьобувати.
Враз – випрямився, витріщився!!!
Ворона викрикнула:
– Вдавився?! Викликати ветеринара?!
– Води, – вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво.
Випив воду, відкашлявся.
– Відпустило… – видихнула ворона.
Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.
– Виїв все! – виголосив, віддаючи вороні випорожнені ваганки.
– Вечеря вдалась? – взялась вона випитувати.
Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини).
Вдавано ввічливо вимовив:
– Вдалась… Вражений…
Ворона вийшла вимити ваганки.
Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув:
– Вмру…
Вернувшись, ворона весело відрапортувала:
– В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!
Ворон випив валер’янки…
Автор Світлана Лукашова
