У грецькому Часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: “Через хвороби, що дуже часто бували в серпні, здавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відвернення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі (Святому Престолі) Великої церкви (Собор Софії Константинопольської). З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, звершували літії по всьому місту, пропонуючи його народу для поклоніння”. 14 серпня, напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, Хрест знову повертався до царських палат.

“Цей звичай у поєднанні з іншим звичаєм Константинополя – освячувати в придворній константинопольській церкві воду першого числа кожного місяця став основою свята на честь Святого і Життєдайного Хреста та урочистого освячення води на джерелах, яке відбувається 1 серпня”.

Вже у IX столітті існував  звичай винесення Чесного Древа Хреста Господнього з царських палат до церкви Святої Софії у Константинополі напередодні першого серпня.

В Обряднику імператора Костянтина Порфирородного (912-959) знаходяться докладні правила, коли виносити Хрест із палати напередодні 1 серпня, дивлячись у який день тижня випадає це число.

В Українській Церкві свято Винесення Чесних Древ Животворчого Хреста Господнього поєдналося зі спогадом Хрещення Київської Русі 1 серпня 988 року. В свою чергу звістка про цю подію зберіглася у хроногрофа ХVI століття: “Хрестився князь великий Володимир Київський і всієї Русі 1-го серпня”.

В день свята Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього, ми повинні піднести хвалу і подяку всесильному Богу і Спасу нашому Ісусу Христу та Пречистій Його Матері, Владичиці Богородиці, благоговійно шануючи і Чесний Хрест Христовий.

Святкуємо це свято з благоговінням, догождаючи Богу, перебуваючи між собою в мирі та християнській любові, звершуючи діла милосердя і пам’ятаючи страх Божий віддаляємось від гріхів, щоб догодивши Господу Богу удостоїтися нам вічного святкування з усіма святими після того дня, коли з’явиться знамення Сина Людського на небесах – чесний Хрест Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.