Сім ефеських отроків жили в III столітті під час правління нечестивого імператора Декія який переслідував і гнав християн.
Юнаки були друзями з дитинства і разом перебували на військовій службі. Коли імператор Декій прибув до Ефеса, він наказав усім містянам з’явитися для принесення жертви язичницьким богам. На сімох отроків хтось зробив донос і вони постали перед імператорським судом. Незважаючи на погрози страшних мук вони сміливо сповідували віру у Ісуса Христа. Але Декій позбавивши отроків військового чину відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять своє рішення і принесуть жертву ідолам. Але юнаки втекли з міста і сховалися в печері на горі Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу.
Наймолодший із них – святий Іамвліх, одягаючись у жебрацьке лахміття, періодично ходив до міста і купував хліб. Одного разу в місті він почув, що їх розшукує імператор. Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор велів закласти вхід до печери камінням. Двоє з сановників, таємні християни, були присутні під час замурування входу в печеру. Бажаючи зберегти пам’ять про мучеників, вони вклали серед каміння скриньку, у якій були дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків і обставини їхніх страждань і смерті.
Але Господь навів на отроків дивовижний сон, який тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча з’явилися єретики, які не визнавали воскресіння мертвих і не вірили у друге пришестя Ісуса Христа. Тоді Господь створив чудо через Своїх сімох отроків.
Власник земельної ділянки на якій знаходилася гора Охлон, почав будівництво, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив отроків, і вони прокинулися немов від звичайного тривало сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їхні й одяг були абсолютно нетлінні.
Готуючись прийняти муки, юнаки доручили святому Іамвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак здивувався, побачивши на воротах зображення святого хреста. Почувши ім’я Ісуса Христа, яке вільно вимовлялося, він почав сумніватися, що прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий юнак подав торговцю монету із зображенням імператора Декія і його затримали, думаючи, що він знайшов скарб старовинних монет і приховав їх. Святого Іамвліха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Єфеський єпископ. Слухаючи юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв із купи каміння скриню і відкрив її. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків і обставини замурування печери за наказом імператора Декія.
Незабаром сам імператор прибув до Ефеса і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їхні були залишені в печері на землі.
