Виховав чотирьох дітей . Дві доньки та двох синів.

І в перші дні війни сам Сергій Щетинін  та його сини Михайло та Артем пішли добровольцями  в ряди Сил Оборони.

Той страшний бій під Водяним, що на Донеччині забрав життя більше десяти   наших воїнів. Ця трагічна історія 173 бату вже стала резонансною. В минулому номері ми писали про це. Дружини били на сполох. Керівництво 120-тки визнало, що втрати є. Але не такі, про які кажуть.

Вже відомо, що в той день серед 13-ти загиблих був Михайло Щетинін.

Він – батько трьох малолітніх дітей. Найстаршій донечці 7. Найменшому – рік! Міг би законно звільнитись. Бо не військовий і був підприємцем.

Але не полишав службу і побратимів.

Ось які слова навів його побратим, наш колега, Роман Ковальський, з яким довгий час служив:

– Слава навіки… Провели в останній путь побратима Михайла Щетиніна.

Приїхали на похорон всі хто зміг і хто живий… Найбільше вразили слова дружини нашого Михайла Аліси:

– “Наші троє дітей, це і є весь ти, Михасику! Ти так хотів їх, так любив їх, мріяв збудувати нам дім та посадити на дворі дуб… Ти вирішив бути в армії до кінця заради дітей… Я прийняла цей твій вибір. Люблю тебе і буду любити завжди…”

Від імені побратимів Михайла із 120-Ї Вінницької бригади , дякую всім хто прийшов сьогодні та віддав останню шану нашому Герою…

Тетяна Квасюк
Фото Sergey Himich