Щойно помирає чи гине людина, про це першими дізнаються служби «102» і «103» — тобто медики та правоохоронці. Недоброчесні працівники цих установ зливають приватним ритуальним службам адресу померлого та номер телефону родичів.
«Що більше людей загине на фронті, то мафія багатша», – говорить, Олександр Скорик, ветеран, який пройшов «Азовсталь» і вже чотири місяці працює заступником директора «Спецкомбінату» — державного комунального підприємства, що надає ритуальні послуги. Цю посаду створили, щоб військовими похованнями в столиці займався саме військовий.
Найважчою роботою він вважає боротьбу з цвинтарною мафією. На жаль, для декого поховання військових — лише прибутковий бізнес. Вони знають, що сім’я отримає 15 мільйонів за загиблого, тож стараються витягнути з рідних полеглого якомога більше. Що більше людей загине, то мафія багатша.
«ФОПи монополізували ринок ритуальних послуг у столиці та у великих містах України. На комунальне підприємство, у якому я працюю, припадає в найкращому разі одне з десяти поховань. Інші забирають комерційні структури. Батьки в горі, вони на все згодні. Коли бачу космічні чеки, які виставляють цим батькам, мені боляче».
Колишній боєць описує типову схему: щойно в Києві помирає чи гине людина, про це першими дізнаються служби «102» і «103» — тобто медики та правоохоронці. Недоброчесні працівники зливають приватним ритуальним службам адресу померлого та номер телефону родичів. А ті прожогом телефонують: «Чули, що у вас горе, хочемо допомогти». І приїздять по тіло. Моментально оцінюють статки родини — відповідно до цього й виписують рахунок. Він може бути на 20 тисяч гривень, а може і на 120. Якщо послуги державного патологоанатома коштують 800 гривень, то тут зростають до 10 тисяч. Додають зберігання у приватних моргах, дорогезні труни.
«Я бачив труну за 500 тисяч гривень. Вона нічим не відрізняється від труни за 50 тисяч. Іноді в чек вписують послуги, яких не надавали. Також у морзі на вулиці Оранжерейній є дві прощальні зали, то в одній з них ці ФОПи зробили магазин і навіть під час прощання накидають людям вінки. Уявіть: тепер вихід один, через нього виносять безхатьків і військових. А черга на похорон велика, буває і 20 на день. Побратими приїхали з різних областей — сидять в автобусах, чекають».
Чоловік певен: забирати тіло з дому має лише комунальне підприємство. Це для початку. Необхідно розібратися зі службами, які зливають дані про померлого мафії.
Домовлятися з ФОПами заступник директора «Спецкомбінату» не збирається, налаштований з ними боротися. У цій боротьбі він не один — має двох помічників, теж колишніх військових. Впевнений: соціальна робота несе для них усіх правильний етичний і емоційний заряд. На війні вони захищали справедливість і чітко розуміли, де свій, а де чужий. Тут так само.
Ветеран написав заяви щодо перевірок таких ФОПів до міського голови, голови військової адміністрації, а також у прокуратуру. Олександру вже погрожували. Писали повідомлення та передавали на словах: «Збав оберти», «Не сунься, якщо хочеш жити».
