Пожартуємо? Самі над собою.
Скільки ж треба нам здоров’я,
І дурної сили,
Щоби викопать картоплю,
Ту що насадили.
Яка ж світла голова
Навесні сказала:
-Скільки ж тих десять рядків,
Це ж “конешно” мало!
Боком, раком, і повзком,
Дехто на колінах,
Лічать всі остехондрози,
І грижі у спинах.
А ще ж її привезти,
Та ще й перебрати,
Й здоровезними мішками
У погріб запхати…
В ввечері після чарки,
Клястись і божитись,
Що не будемо ніколи,
Ми стільки садити!!!