Цими найсокровеннішими мріями вони поділились із «33-м» на їхньому святі – Першого дзвоника!
Нехай їхні мрії здійсняться.
Ще одне, на жаль, вже третє свято Першого дзвоника проходить в Україні в час війни!
В них була ще одна тривожна ніч під обстрілами ракет та безпілотників, бомбардуваннями. І багато хто прямо з бомбосховищ пішов на перший дзвоник.
В містах і селах України таки відбулось це свято. На зло всім ворогам.
Українські діти не одягли символи Імперії Зла. В них немає бажання «завоювати весь світ», чи перетворити країни у «радіаційний пепел».
Вони мріють про Перемогу України над окупантом. Мріють, щоб пошвидще закінчилась ця загарбницька з боку Росії війна.
Тому одягли на перші дзвоники обереги українського роду, вишиванки. Бо там генетичний код української нації.
Бо наші діти хочуть нормально, як усі діти світу, навчатись у школах, здобувати знання.
Вони ніколи і нікого не хочуть завойовувати, але сьогодні їхні батьки роблять усе, щоб Україна була незалежною.
Бо українці, то велична нація, яка дала світу перших творців космічних кораблів, літаків і айті-технологій.
І дасть ще чимало геніїв! А Україна стане великою і незалежною державою! Утвердиться в сімʼї європейських народів.
Ваші мрії великі та величні, шановні наші діти! Ви вже герої! Тому нехай почує вас Бог! Слава Україні! І кожній українській дитині, на дитинство якої випали ці лихоліття війни.
Тетяна Редько
