Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

Довгі місяці очікування, розпачу, суму

Надія, якою жила родина, не здійснилась. Підтвердився факт загибелі і ще одного мужнього та хороброго воїна Тульчинської громади.

Лави Небесного вій­ська поповнив Станіслав Кушнір, 27 серпня 1968 року народження, житель міста Тульчин. Служив головним сержантом-командиром міномета 2 мінометного взводу мінометної батареї. 20 лютого в районі н. п. Ласточкіне Покровського району Донецької області відбувся останній бій Героя-захисника.

Станіслав був відповідальним, уважним, людиною зі справді відкритим серцем і сталевою волею.

Раптова смерть обірвала політ

9 жовтня, перебуваючи в розташуванні військової частини, помер воїн з Крижополя Владислав Яровенко, 1995 року народження.

Призваний на військову службу по мобілізації Хаджибейським РТЦК та СП, солдат Яровенко служив у стрілецькій роті.

Чорною журбою здійнявся в небо

11 жовтня Жмеринська міська територіальна громада востаннє попрощалась зі своїм славним сином-патріотом Миколою Накітняком, який поклав життя за Україну.

Жмеринчанин був серед тих, хто в перші дні та тижні повномасштабної війни взяв до рук зброю. У березні 2022 року залізничник Микола Накітняк змінив цивільне вбрання на військову форму та став на захист України.

Солдат 3-ї окремої танкової бригади Микола Накітняк пліч-о-пліч з побратимами наближав мир для України. Він мав авторитет серед товаришів по службі та не раз давав поради, як розв’язати складне бойове завдання, адже мав бойовий досвід, який набув під час АТО. Ще під час служби на Донеччині в ході антитерористичної операції жмеринчанин був від­значений медаллю за оборону Савур-могили.

Під час повномасштабної війни воював на Харківщині, а останнім часом виконував завдання з порятунку побратимів як парамедик.

Загинув 36-річний Микола Накітняк 5 жовтня внаслідок ворожого авіаційного удару в районі населеного пункту Першотравневе Ізюмського району на Харківщині.

Козятинська громада прощалася з Дмитром Бондарчуком

Дмитро народився 7 листопада 1985 року в місті Вінниця. Школу закінчив в смт Залізничне. Далі навчався у Вінницькому транспортному коледжі. Згодом – робота в Козятинській дистанції колій, навчання у Харківській академії залізничного транспорту. Пізніше – переведення у Вишневе, теж на залізницю.

8 серпня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Освоїв різні військові спеціальності. Вже на війні отримав офіцерське звання. Дмитро був дуже доброю людиною, всім допомагав. Не звертав увагу на втому. Готовий був все віддати тому, хто чогось потребує. І того страшного дня він теж запропонував підмінити іншого бійця та піти замість нього на завдання. Воно стало для нього останнім…

3 жовтня командир механізованого взводу механізованого батальйону молодший лейтенант Дмитро Бондарчук загинув в районі н. п. Богоявленка Волноваського району Донецької області.

Похований Герой на кладовищі в с. Залізничне.

В Ободівській громаді попрощались із загиблим героєм-захисником Олександром Токарем

Народився Олександр Анд­рійович 9 вересня 1977 року в селі Ободівка. Військовослужбовець був молодшим сержантом-гранатометником механізованого батальйону військової частини А4699.

Олександр Токар вважався зниклим безвісти з березня цього року. Загинув Олександр 4 березня 2024 року в районі н. п. Бердичі Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Поховали героя 14 жовтня 2024 року в селі Ободівка.

У Бершадській громаді віддали останню шану воїну Григорію Окаєвичу

Народився Григорій 5 лютого 1988 року в селі Флорине. Військовослужбовець був солдатом військової частини А2573.

Загинув Григорій 5 жовтня в районі н. п. Першотравнева Харківської області в результаті ворожого авіаційного удару.

Поховали героя 10 жовтня в селі Флорине.

У Бершадській громаді жалоба за загиблим захисником Сергієм Сайгановим. Народився Сергій 7 квітня 1982 року. Військовослужбовець був сержантом військової частини А4350.

Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника загинув ще 14 серпня 2023 року в районі н. п. Роботине Запорізької області. Понад рік вважався зниклим безвісти. Поховали героя 8 жовтня в с. Баланівка.

У Могилів-Подільській громаді море болю

14 жовтня громада прощалася з Воїном-захисником Олександром Малушенком, який загинув 5 жовтня на Покровському напрямку на Донеччині, боронячи державний суверенітет та територіальну цілісність України.

Ямпільська громада у жалобі

Загинув воїн Віталій Козак, житель села Слобода-Під­лі­сівська. Останній бій механіка-водія танкового взводу відбувся 6 жовтня поблизу н.п. Новоіванівка Курської області. В результаті отриманих поранень внаслідок атаки ворога FPV дронами загинув.

Він віддав своє життя за мир та безпеку нашої країни, виконуючи завдання по відсічі збройної агресії російської федерації. Його мужність, самовідданість та відданість Україні є прикладом для кожного з нас.

Немирівська громада втратила ще двох Героїв

13 жовтня перестало битися серце ще одного нашого Захисника, жителя с. Подільське – Яхна Юрія Миколайовича, 04.05.1981 року народження. Юрій до останнього подиху залишався вірним військовій присязі і своєму народові.

А 10 жовтня жителі громади попрощалися із Захисником – Гладким Олегом Михайловичем. Мужній і хоробрий, вірний присязі, з честю, до останнього подиху виконував свій вій­ськовий обов'язок...

Літинщина прощалася зі своїм Захисником

23 вересня при виконанні бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі м. Вовчанськ Харківської області загинув навідник 3 механізованого відділення, солдат ЗСУ, житель с. Літинка — Маковійчук Юрій Іванович.

Юрій Іванович народився 6 травня 1971 року в селі Івча Літинського району Вінницької області. До війни чоловік працював у місцевому колгоспі.

Згодом змінює професію на охоронця в приватному під­приємстві «Укрпромпостачсервіс» у с. Дяківці.

Щирий, привітний, життєрадісний, працьовитий, завжди готовий прийти на допомогу та підставити своє плече підтримки. Усі знали Юрія як доброго та порядного чоловіка.

Вінницька громада прощалася із полеглими захисниками

Вінничанин Руслан Шевчишен мобілізувався до війська цьогоріч. Воював у лавах 41-ї окремої механізованої бригади на східному напрямку. Був зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних авіаційних комплексів. На жаль, в одному із таких боїв Руслан отримав важке поранення, що виявилося несумісним із життям. За кілька днів попри усі намагання лікарів серце воїна зупинилося. Він відійшов у вічність у 36 років…

Роман Чарний долучився до захисту Батьківщини восени 2014 року, ставши у лави добровольчого батальйону патрульної міліції «Азов» МВС. Тоді мав кілька ротацій на передову, брав участь в обороні Маріуполя. А згодом продовжив службу у батальйоні поліції «Миротворець» – воєнізованому підроз­ділі особливого призначення. На початку повномасштабного вторгнення разом із побратимами боронив Київщину, пізніше – виконував військові завдання на Донеччині та Луганщині. На жаль, буремні будні сильно підірвали здоров’я молодого воїна. Він довго боровся за життя, але не витримало серце. Воно зупинилося 9 жовтня.

Віктор Петлінський пройшов чимало військових шляхів із вінницькою 120 ОБ ТрО, а пізніше його бойовою родиною стала 123 бригада ТрО. Був і стрільцем, і розвідником, і кулеметником. Брав участь у боях за Бахмут, поблизу Кринків та Вугледара. Життя воїна обірвалося 5 жовтня на Донеччині.

Олександр Косаковський воював у складі 120-ї ОБ ТрО. Брав участь у найгарячіших боях на Сході країни. Загинув під час виконання військового завдання на Харківщині 5 жовтня.

Владислав Григорцев був військовослужбовцем окремого підрозділу спеціального призначення. Боронив Україну на харківському напрямку. Загинув під час виконання бойового завдання 21 вересня. Життя воїна обірвалося у 45 років. У нього залишились дружина та троє синів. Також Владислав дуже багато допомагав ГО «Вінниця ДАУН СИНДРОМ», оскільки й сам був батьком особливої дитини.

«Владислав жив із відкритим серцем і залишив по собі добру і світлу пам’ять», – каже дружина Небесного Воїна Марина.