Ядра калини… усіяно-зболено.
Кров’ю і потом земля наливалася.
Хлопчику мій, очі зорями,
Як же так сталось?

Смерть так безжально затягує холодом.
Глянь, почорніло у відчаї небо.
Янголе Світла, вже прощений Господом,
Як же без тебе?
Скільки ще вас, що посмертно Героями,
Славою й болем назавжди зостались.
Хлопчики наші – у Вічності зорями…
Як же так сталось?

Села, міста у руїнах…
Згиньте, нечисті й лукаві.
Вам не згубить Україну,
Міць нашу, волю і славу!

Наталя СІЧКОРІЗ