Наркологія — це не просто медицина. Микола Іванович Смирнов приїхав із Києва. Одружений, двоє дітей і троє онуків. Він кілька разів зривався в центрі реабілітації, лікувався в стаціонарах і кодувався від алкоголізму. Та ще залишилася надія на метод «Свобода без коду!». Зі сльозами на очах він розповів, як після другої білої гарячки пережив клінічну смерть:
– Я побачив своє фізичне тіло ніби збоку і був дуже здивований, коли лікар-реаніматолог сказав: «Усе скінчено – він помер». Я почав обурено кричати і розмахувати руками, проте мене ніхто не бачив і не чув. Це видовище було моторошним і дивним.
– Микола раптово перемістився до тюремної камери пекла, де став не тільки свідком, а й жертвою невимовних жахів і тортур. Миколу оточували величезні, смердючі й жахливі демонічні істоти з гострими кігтями, рогами та хвостами. Вони люто ненавиділи людей. І раптом він згадав, що вже зустрічався з ними раніше в стані алкогольного психозу. Кожна мить у цьому пеклі здавалася вічністю. Він знав, що знаходиться в цьому місті назавжди. Його скалічене тіло відчувало неймовірний біль, було спроможне витримувати надвисокі температури та тортури, але при цьому відновлювалось і не вмирало. Микола побачив, як колишні товариші по чарці також проклинають тут свої згубні звички при земному житті.
Але в цей час за нього молилася вся сім’я, ще сподіваючись на якесь диво. Раптом він повністю відчув Всемогутній Голос:
«Передай іншим, що кожен ковток спиртного їх наближає до вічного плачу і скреготу зубів». У цю мить щось вирвало його з безодні й підняло нагору. Микола прийшов до тями, важко дихаючи й обливаючись потом. Він ридав і розумів, що отримав другий шанс. Потім рука Миколи Івановича автоматично сама потягнулася до Закону Божого. Він розкрив Біблію навмання і відразу прочитав: «П’яниці не успадкують Царства Небесного».
Високе лікарське мистецтво і новий духовний рівень не заперечують, доповнюють одне одного. А хто не вірить – просто візьміть до відома, як глибоку притчу. Адже зайвої мудрості не буває. Від рабства не звільняються поступово і тимчасово. Мир вашому дому.
Вінниця. Поділля, Пирогова 107-А.
Всеукраїнський Центр «Свобода без кода!!!».
ЄДИНА СПІЛКА ОДНОДУМЦІВ ТА ВДЯЧНИХ ПАЦІЄНТІВ.
Чудово, що ця стаття вийшла в самій популярній вінницькій газеті «33 канал».
Господь з нами – перемога за нами!!!
Ця стаття є потужним свідченням того, як важливо знайти шлях до зцілення не лише фізично, а й духовно. Історія Миколи Івановича підкреслює, що боротьба з залежністю- це не просто медичний процес, а й глибока особиста трансформація.
Давно відчуваю, що це не просто лікування, а битва за кожну душу.
Бажаю кожному пацієнту свободи без диявольського коду, а кожній родині – миру, чистої божественої любові та вічного спасіння.
Думаю, подібних історій є не одна. На жаль люди гинуть від гріха. Але надія є. Головне це схопитися за шанс, не знехтувати ним. Якщо лікар людина духовна, це дуже цінно, це вже шанс.
Цей текст вражає своєю глибиною і щирістю. Історія Миколи підкреслює, як важливо знайти силу, щоб змінити своє життя, навіть коли здається, що надії вже немає. Досвід, який він пережив,
став не лише коштовним уроком для нього, але й застереженням
для інших — про справжні наслідки залежності. Це нагадування, що навіть у найтемніші часи завжди є можливість для відновлення і спасіння.