Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

А що ж цій матері робити?
І як, і чим тебе зустріти?
Не стало сонця у житті,
Зайшло за обрій на щиті.
Навіщо почесті і слава,
Які дає бійцям держава?
Її дитини не вернути…
Як далі жити, далі бути?
Її синочок, її сокіл
Злетів на небеса високі
І повернутися не зміг.
Не стане більше на поріг
І не покличе ніжно «Мама»,
І до грудей не пригорне.
А він же був тим самим-самим,
Матусі сонечко ясне.
Такий ще зовсім молоденький
І найвродливіший за всіх.
За що ж тебе, рідне серденько,
Це за який же такий гріх?
Немає сина і не буде,
Хоч мати стане виглядати.
А на могилу добрі люди
Будуть троянди покладати.
Бо він віддав життя за інших,
Закрив від ворога собою.
Хай буде пам’ять найсвітліша
Віднині нашому ГЕРОЮ!!!
Марія Катічева

20 жовтня «на щиті» до рідного села, у Шепіївку, востаннє повернувся мужній захисник України Олексій Калінчук, який загинув 15 жовтня.

Безжалісні окупанти обірвали молоде життя, Олексію навіки залишиться двадцять один.

Чорний смуток у кожній громаді

При виконанні бойового завдання 19 жовтня біля н.п. Добропілля Покровського району загинув житель Теплика Ві­талій Мельник, 1975 року народження.

Це людина, яка завжди приходила на допомогу військовим, знаходячись десь далеко, встигав дізнаватися, як у них там, які потреби, і негайно брався до справи. З початку повномасштабної війни Віталій волонтерив. За ці понад два роки він зробив неймовірну кількість справжніх, добрих, хоробрих справ. Він був відкритий до всіх, не вмів відмовляти у допомозі. З липня 2024 року ніс службу у 2 розвідувальному відділенні розвідувального взводу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на автошляху М15 Одеса-Рені помер захисник та патріот – Сергій Миронюк, 5 липня 1978 року народження, житель села Рудницьке Піщанської громади.

Солдат Миронюк Сер­гій Іванович був призваний на військову службу третім відділом Тульчинського РТЦК та СП. Служив водієм-стрільцем відділення охорони взводу охорони роти Державної спеціальної служби транспорту. Проте світлі спогади про людину, яка чесно і гідно прожила своє життя, залишивши по собі плоди своїх добрих справ, завжди будуть сильнішими за смерть.

У Соболівській громаді попрощалися із загиблим захисником Андрієм Коцюбою.

Герой вважався зниклим безвісти із січня цього року. Народився Андрій Олексійович 8 грудня 1973 року в селі Велика Мочулка. Був солдатом в/ч А2980.

Загинув 18 січня 2024 року в населеному пункті Первомайськ Покровського району Донецької області. Поховали героя 17 жовтня в селі Велика Мочулка.

У Джулинській громаді попрощались із загиблим героєм-захисником Михайлом Приходьком.

Народився Михайло 22 вересня 1994 року в селі Тернівка. Старший солдат служив у 1-му взводі протитанкових ракетних комплексів військової частини А4576. Загинув Михайло 9 жовтня в районі населеного пункту Кругленьке Курської області внаслідок ворожого снайперського обстрілу.

У Тростянецькій громаді попрощались із загиблим героєм-захисником Дмитром Вортоломеєм.

Народився Дмитро Петрович 7 листопада 1977 року в селі Северинівка. Військовослужбовець був старшим сержантом Національної гвардії України, командиром 4 відділення 2 зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А3029.

До війни Дмитро навчався у Верхівському аграрному коледжі, після якого працював в Тульчині на м'ясокомбінаті.

Загинув Дмитро 9 жовтня в районі населеного пункту Селідове Покровського району Донецької області.

На вічний спокій до Могилів-Подільської громади повернувся мужній воїн Станіслав Москаленко, 02.03.1993 р.н. Станіслав народився і виріс у Луганську. Там жив та служив в лавах ДПСУ.

Коли в 2014 році російські окупанти перетнули кордони України на Луганщині, Станіслав Москаленко став на захист рідної землі. І залишався вірним присязі України до останнього подиху…

13 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання Станіслав Москаленко — майстер-сержант 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса загинув. Загинув як Герой і патріот, який понад усе любив свою Батьківщину... Похоронили 15 жовтня 2024 року в селі Северинівка.

У селі Зозів днями поховали Захисника, солдата Національної гвардії України — Віктора Андрусина. Його життя обірвалось через серцеву недостатність. Народився 03.06.1976 року у багатодітній селянській родині. Працював у рідному селі. Строкову військову службу відслужив у м. Київ.

У 2014 році по мобілізації був учасником бойових дій, Після демобілізації у 2016 році, працював у селі. В лютому 2022 року був мобілізований в ряди Національної гвардії.

Відбував службу у м. Нетішине на АС. 16 жовтня його серце перестало битись. Війна залишила на ньому не один рубець.

Пішов у життя вічне молодший сержант Національної гвардії України Роман Сокол із Шаргородської громади. 24-річного бійця похоронили у рідному селі Перепільчинці. Без найдорожчої людини залишились батьки та молода дружина.

Попрощатись із Романом прийшли усі, хто його знав, а також ті, хто розуміє, що війсь­ковослужбовець віддав за кожного українця найдорожче – своє безцінне життя.

З 2020 року воїн зі зброєю у руках боровся за волю рідної України, тримав оборону у різних точках фронту. Був сильною особистістю, досвідченим і відважним бійцем, надійним побратимом, турботливим чоловіком, єдиною надією та опорою для своїх батьків.

На Донеччині загинув від­важний захисник України Віталій Лавренишин.

Народився Віталій Лавренишин 29 листопада 1989 року у с.Черепашинці. До мобілізації чоловік працював на Калинівському молокозаводі, де його згадують лише добрими словами. До війська Віталія Лавренишина мобілізували у липні 2024 року.

Впродовж останнього місяця із військовослужбовцем не було зв’язку, рідні до останнього надіялися на диво. Очікували на свого захисника та на поповнення родини. Але дива не сталося.

У вічнім смутку та печалі залишилися батьки загиблого Героя, вагітна дружина, маленький синочок, брат та сестра.

У бою за мирне майбутнє України ворожа зброя зупинила мужнє серце жителя села Шевченка солдата Юрія Саєвського, 22.10.2003 р.н. З 19 жовтня втратився зв'язок із воїном, вважався зниклим безвісти. А 22 жовтня захисник України востаннє повернувся до рідного дому.

Оратівщина втратила ще одного свого Героя — розвідника-сапера 2 розвідувального взводу солдата Василя Картового, 03.01.1996 року народження, жителя селища Оратів.

Загинув захисник при виконанні бойового завдання, мужньо виконуючи військовий обов’язок 21 вересня в районі населеного пункту Мала Локня Курської області російської федерації. Він був справжнім патріотом України, який віддав своє життя за кожного з нас у боротьбі з російським окупантом.

Вінниця на колінах

20 жовтня Вінниця проводжала останнім земним шляхом воїна Віталія Рибчинського.

Віталій Рибчинський мобілізувався до Збройних сил України цьогоріч. Боронив Батьківщину у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади на східному напрямку війни. Був старшим стрільцем.

18 вересня в результаті дронової ворожої атаки зазнав поранення, наслідки якого призвели до смерті. Життя воїна обі­рвалося 4 жовтня. Йому було 42 роки…

З рідних людей в оборонця залишився лише дідусь.

Побратими Віталія глибоко сумують з приводу важкої втрати. Кажуть, «він був гарним воїном, на якого завжди можна було покластися».

Вінницька громада прощалася також з полеглим захисником Олександром Соболевським.

Вінничанин став на захист України торік навесні. Воював у лавах 41-ої ОМБ. Як оператор-радіотелефоніст відповідав за забезпечення сталого зв’язку між різними військовими частинами. Загинув оборонець 10 жовтня при виконанні бойового завдання на східному напрямку війни.

Ще один захисник «на щиті» повернувся до рідного дому — Максим Бурлаченко. Вінничанин був кулеметником у бригаді «Спартан» НГУ. Захищав Батьківщину на південно-схід­ному напрямку війни. Свій останній бій воїн прийняв у Запорізькій області 16 листопада 2023 року. Рідні довгий час плекали надію побачити його живим, але дива не сталося. Життя Максима обірвалося у 40 років.

22 жовтня Вінницька громада прощалася з полеглим захисником Юрієм Остроусом. Чоловік добровільно став на захист України у перший день повномасштабного російського вторгнення. Воював у лавах 120-ї ОБ ТрО.

Разом із побратимами боронив Харківщину та Донеччину. Попри численні контузії, Юрій завжди залишався у строю. Свій останній бій воїн прийняв 15 жовтня поблизу міста Гірник Покровського району.

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК