Шановні читачі газети «33-й канал». Ми живемо під тим самим небезпечним небом війни в Україні. Ніхто нікуди не виїздив і не ховався. Тому розуміємо, які нервові стреси, шоки випадають на кожного, блискавично загострюються хвороби, часом ті, перед якими медицина безсила. Тому ми знайшли унікального подільського цілителя та мольфара. І домовились про співпрацю. До нього їдуть за зціленням, духовним та фізичним, тисячі людей. Він займається цим уже багато років. Має благословення від священників, бо чимало сам вилікував. У нього є своя капличка, де знаходяться унікальні ікони. І вони допомагають йому у зціленні людей.
Сьогодні він дає поради, як травами позбутись недуг, через які звернулись наші читачі до редакції. Тому надсилайте нам ваші звернення. Тепер ця рубрика – «поради подільського мольфара та цілителя» буде постійною в нашій газеті. Звертайтесь. Ми разом докладемо максимум зусиль, щоб допомогти вам.
Ваш «33-й» та «Цілитель»
Ведуча сторінки «Цілитель» – Світлана Шандебура, тел. 096-515-95-13.
– Ви дуже відомий на Поділлі, та й у багатьох інших областях знають про цілителя з Хмельниччини. Люди намагаються потрапити до Вас, телефонують, їдуть з різних куточків. У чому ж Ваша унікальність цілителя?
– Зараз мало цілителів, які б поєднували різні методи допомоги. Я лікую яйцем, травами, продуктами бджільництва, молитвою. Церква, правда, не визнає лікування яйцем. Але зі свого досвіду знаю, що це допомагає, сотні прикладів це підтверджують. З давніх-давен яйце використовували для лікування. У свій час його властивості вивчали Платон, Плутарх, Аристотель, інші вчені — про це багато написано. Я також цікавився хіромантією, картами Таро, але зрозумів, що саме яйце має потужну життєву силу і реально може допомагати. Старші люди, мабуть, знають: якщо немовлятко дуже плаче, не може заспокоїтися, то треба покласти йому над голівкою свіже куряче яйце, дитя заспокоїться.
Коли я скачую людину яйцем, то воно забирає її погану енергію. Розбиваєш – і «читаєш» проблему, яка захована всередині. Наприклад, білок може бути чорним або дуже мутним чи навіть як наполовину звареним. На ньому — цифри, геометричні фігури, інші знаки. Я це бачу і можу пояснити.
Іноді людина лікується рік, другий, а ефекту немає. А варто скачати яйцем і побачиш, чому ж вона хворіє.
До мене зверталися люди, які мали проблеми з ногами, не могли ходити. І яйце показало, що причина – в прокльонах, тобто їх зачепила погана енергетика. Так, яйце це покаже.
Якщо в організмі з’являється зайва негативна енергія, будуть чіплятися і фізичні, і психічні хвороби. Але треба вміти «прочитати» те, що побачиш, коли розіб’єш його. Протяг, до речі, теж можна вважати порчею — від природи. І яйце її добре знімає. Так я допоміг сотням людей.
– Але до Вас звертаються, і коли неприємності в сім’ї, зради, обман, проблеми на роботі?
– Так. І причиною, як я вже згадав, може бути погана енергетика, яку хтось свідомо чи несвідомо надіслав вам. Може бути, що своїми поганими думками людина притягує неприємності, що вона недооцінює себе, наприклад, терпить поряд того, хто псує їй життя, і вперто не хоче цього помічати. У таких випадках треба бути ще й психологом. Знайти такі слова, які змусили б людину замислитися і взятися самій щось змінювати, для свого ж блага. Є люди, які не можуть приїхати самі, то рідні привозять їхнє фото, речі, я працюю і з цим.
Зло, заздрість, ненависть руйнують людину зсередини
– А чому люди хворіють, чому серйозних недуг стає все більше, як думаєте?
– Переважно люди переймаються матеріальним, хочуть насолоди для плоті, забувають за духовне. А перше, про що повинні дбати, це — духовність. Зло, заздрість, ненависть руйнують зсередини. Вже наукою доведено: якщо людина постійно злиться, то буде страждати її печінка. Якщо надмірно переживає за те, щоб якнайшвидше здобути славу, виділитися з-поміж інших чи зробити стрімку кар’єру – хворітиме її підшлункова і так далі. Погані думки руйнують тіло, руйнують енергетику людини. Якби всі жили за законами Божими, дбали про свою душу, несли в цей світ добро, то й біди було би значно менше. Крім того, над більшістю панує лінь. Просить, до прикладу, людина в Бога здоров’я, але хоча б щось зробити для цього – змінити спосіб життя, відмовитися від поганих звичок – не хоче. Не може бути так, що здоров’я тобі подадуть на тарілочці, а ти і пальцем не поворухнеш для цього. Не може людина, переповнена образами, ненавистю, почуватися добре. Не можна обходитися без молитви, в якій закладена велика сила і через яку Господь чує кожного.
– Але ж, Степане Семеновичу, люди, які ходять до церкви і моляться щодня, теж хворіють.
– Ходити до церкви не означає бути глибоко віруючою людиною. Якось до мене звернулася одна жінка і жаліється: за що мені Бог посилає хвороби, бо і до храму ходжу, і молюся? А болячки все одно насідають. Розмовляємо далі, а вона згадує, що ще зі школи пам’ятає усіх тих, хто її чимось образив… Уявляєте?
Відпустити та позбутися образ – це насамперед треба для самої людини. Наприклад, жорстокий начальник наговорив вам стільки всього поганого, прикрого, що, як кажуть, без ножа порізав. Не тримайте це в собі, нехай ця «чорнота» не їсть вас зсередини. Підіть до церкви, поставте свічку за його здоров’я. Цим ви очистите свою душу. А вашого кривдника, знайте про це, вже спокусив диявол, йому буде дуже непросто.
Моя порада усім: позбудьтеся поганих думок, робіть добрі справи, ходіть до церкви, моліться – і обов’язково помітите зміни на краще.
Коли промовляєш молитву, треба щиро вірити в кожне слово
– Ви згадали про силу молитви. Як правильно молитися, щоб Всевишній почув тебе? І чи потрібна в кожному проханні до Бога інша молитва?
– Найголовніша молитва «Отче наш». Її треба промовляти обов’язково. Але, хочу на цьому наголосити, треба твердо вірити в те, що промовляєш. Коли Ісус Христос зцілив чоловіка від прокази, той йому дуже дякував, що допоміг. А Ісус відповів: «Віра тобі допомогла…»
Коли кажеш молитву, ніщо не повинно відволікати – ні звуки, ні думки. Ви маєте бути налаштовані тільки на молитву і маєте щиро вірити в те, що промовляєте, вірите в те, що ці слова будуть почуті Господом. У своїй молитві ми ніколи не повинні скаржитися, а насамперед славити Господа і висловлювати віру, що він допоможе.
Мій онук, теж Степан Семенюк, який воював у десантно-штурмовій бригаді, а після важкого поранення, складної операції вже продовжує службу в іншій військовій частині, каже, що невіруючих на війні немає. На межі життя і смерті багато хто починає вірити, молитися і більше думати про свою душу.
Якось прийшла до мене молода жінка і розповідає, що в Бога не вірить, що вона раціоналістка. Того, чого не бачить, повірити у те не може. А потім в її сім’ї сталася велика трагедія. І коли опинилася в такій жахливій ситуаціі, думаю, почала звертатися до Бога.
Так, на кожну потребу є певні молитви. Але якщо будете цікавитися цим глибше, то знайдете певні протиріччя. Що маю на увазі? Церква Христова, до прикладу, не визнає заклинань. Але в окремих церквах служби йдуть по чину Івана Золотоуста, а він склав багато саме молитов-заклинань. Окремі священники-екзорцисти отримують благословення від єпископа і допомагають очищати людину від одержимості, тобто виганяти з неї нечистого, читаючи ці молитви-заклинання.
Навколо нас буяє невидиме життя. І якби людина хоч на хвильку побачила те, що існує поряд із нами, писав святий Василь Великий, то її серце розірвалося б.
Пророк Мойсей, який, знаємо, 40 років водив євреїв пустелею, багато вніс у розвиток не лише духовних, а й містичних наук. І він, і багато вчених доводили, що, посилаючи у Всесвіт свою думку, уяву, інформацію, ми отримуємо у відповідь те саме, але сторицею. Тому дуже важливо правильно формувати, висловлювати думку, бажання, прохання.
Один священнослужитель подарував мені стару книгу, написану, до речі, священником ще церковнослов’янською мовою під назвою «Духовний мір». У ній описані факти реінкарнації. І нехай не всі релігії визнають можливість переселення душі, але відкидати цього не треба. Світ сповнений багатьма загадками, і пізнавати його, пізнавати себе дуже цікаво. Я вірю в Бога, я вірю у віщі сни, вірю, що в людини є карма, доля. І знаю, що є багато нерозгаданого, таємничого, яке не можна відкидати.
Шлях до цілительства
– Степане Семеновичу, розкажіть трохи про свій життєвий шлях і шлях до цілительства. Що спонукало зайнятися незвичною для більшості справою?
– Звісно, цілителем я не народився. У мене було звичайне життя сільського хлопця. Два роки я відбував строкову армійську службу на космодромі міста Плісецьк Архангельської області. Тоді це було засекречене містечко, і ми давали обіцянку про нерозголошення. Зійшли з поїзда десь посеред тайги. Снігу – по пояс, мороз тріскучий. Я в благенькій курточці, кирзових чоботях – навіть ноги тоді відморозив. Дуже швидко пройшов бухгалтерське навчання і прийняв керівництво нафтобазою. Треба було вести облік пального, техніки і таке інше. Жодного разу не був у відпустці. За домом скучав дуже… І хоч пропонували залишитися в армії, не погодився. Тягнуло мене на Хмельниччину, в рідне село.
Тільки-но приїхав, пішов ставати на облік у райцентрі. Думаю, зайду у відділ міліції, може, оформлять на роботу. Але вільних посад тоді не було. І так сталося, що в той день зустрів мене відомий в районі голова колгоспу. Я — у формі, з чемоданчиком. «Ти хто?» – запитав. Розговорилися, він і каже, що йому потрібен інструктор по спорту. Тоді така посада була в колгоспах. Я одразу з ним поїхав у село, знайшли мені квартиру, почав працювати. Але все одно хотів бути правоохоронцем. І потім все-таки влаштувався дільничним інспектором міліції. Заочно закінчив Івано-Франківську середню спеціальну школу міліції (нині вже інститут). Двадцять п’ять років служив дільничним, старшим дільничним і вийшов на пенсію у званні майора. Ось після цього, можна вважати, моє життя увійшло в інше русло. Я все більше і більше цікавився народною медициною, знахарством, невідомим світом.
- Але ж щось мало підштовхнути до того, щоб зайнятися цілительством?
- Мабуть, маю завдячувати своєму дідові та батькові. Діда я практично не пам’ятаю. Він помер, коли мені не було й двох років. Батько розповідав, що у той день він підійшов до мене, сказав, що я буду добрим козаком, злегка підкинув угору двічі. А потім пішов до своєї кімнати, ліг і помер.
Від батька знаю, що в нашому селі Кульчини колись проживало багато євреїв. Мій дід Микола Вакумович Семенюк мав талант до лікування. То євреї виділили йому навіть хатинку, де міг би приймати хворих. Він мав коней і бричку, часто їздив до хворих додому. І навіть — у Вінницю, де про нього знали, потребували його допомоги.
А те, що мій батько Семен займався збором лікарських трав, добре пам’ятаю. Він – 1900 року народження, брав участь у Громадянській війні, був поранений — у нього перебиті ступні обох ніг. Він частенько просив мене підніматися на горище, на якому сушилися трави, щоб поворушити, перекласти. Батько курив люльку – цієї звички ніяк не міг позбутися. Але тютюн використовував для приготування ліків. Готував мазі від екземи, лишаїв, псоріазу. І дід, і батько тримали пасіку, я з дитинства знав, як доглядати за бджолами, знав, що з продуктів бджільництва можна приготувати дуже багато ліків.
Батько мав на мене великий вплив. У нього було немало стародавніх книг, які зберігав у ящиках, що зачинялися. Він дуже беріг їх. Коли ще малим я хотів погортати одну з них і ненароком сторінку порвав, то добряче отримав «на горіхи». Після того зрозумів, що ці книги для нього – як щось святе.
Деякі з тих древніх книг і зараз зі мною, багато додалося нових, з яких і справді можна черпати мудрість.
Із батьком я міг поговорити на будь-які теми. Про Всесвіт, Бога, невидимий світ – мені це було цікаво.
А коли ще працював міліціонером, то теж займався бджільництвом удома. Якось у колеги зник голос. Він до лікарні – не допомогло. Я тоді й порадив йому жувати забрус по 15 хвилин через кожні дві години. Голос відновився. Подібних випадків було немало. І я вже й сам почав більше вникати, читати, дізнаватися. Готував ліки з меду, пилку, воскової молі, забрусу, а ще – різні настоянки, збори з лікарських трав. Мої близькі перейшли тільки на природні ліки. І коли, одному, другому, третьому односельцю допомогло, люди переповідали одне одному, приходили, приїжджали все частіше.
Але я хочу наголосити, що в кожній людині закладена велика сила. І кожен Господній дар, талант, здібності треба розвивати, вдосконалювати. Треба, щоб це заняття поглинало тебе з головою, бо лише так зможеш піднятися на вищу сходинку.
Ніхто не народжується науковцем, письменником, артистом чи цілителем. Щоб стати на ту стежку, на якій ти пізнаєш, реалізуєш себе, будеш корисний для інших, треба дуже й дуже старатися, багато пізнавати, працювати і мати велике бажання. Можна навіть розвинути в собі екстрасенсорні здібності.
- Степане Семеновичу, в цей важкий час багато хто живе у постійному страхові.
- А це погано, бо страх руйнує і здоров’я, і життя загалом. Щоб я перестав малим боятися цвинтаря, мій двоюрідний брат відвозив мене кілька разів на велосипеді і залишав там. Поки я зрозумів, що боятися немає чого. Це усвідомлення відкладається в мозку, і страх зникає. Можна позбутися цього відчуття, коли переконаєшся, що тобі нічого не загрожує, страх тебе покине.
Але якщо інший страх вас опановує, скажімо, страх хвороби, смерті, нещастя – звертайтеся до Бога. Він почує і збереже.
Спілкувалася
Світлана Шандебура
P.S. Нагадуємо, що ви, дорогі читачі, можете звертатися зі своїми запитаннями до цілителя, кожне з них передамо Степану Семенюку. Його відповіді публікуватимемо на сторінці «Цілителя». І поспішіть передплатити «33-й канал» на наступний рік, щоб ми й надалі залишалися разом.
