А якщо ви ще пошукаєте за цим килимом із опалого листя грибочки – забудете, хоча б на мить про все

Як же воно заспокійливо шелестить під ногами це осіннє листя! . Як кружляє в осінньому танку.

Наче природа співає тобі нічну колискову, мовляв, іду у зимову сплячку! Але наступить весна і я проснусь! І подарую тобі і велюн із первоцвіту і  журавлині ключі, що повертатимуться! Додому! На серцем обрану землю!

Бо весна прийде! А осінь просто хоче поступитись зимі! Бо і вона має право на володіння. Закони у природи справедливі.

А головний із них про смисл життя – все проходить! І це невдовзі пройде – чи хороше, чи погане, але пройде…

Отож, ловіть миті!

А проза життя наступає ввечері, бо чим більше ви наполювалм грибочків – тим більше засидитесь, щоб законсервувати їх. Зате яка смакота і не лише від прекрасних спогадів чекає кожного з такими запасами взимку – Ви краще мене знаєте.

Дай Боже цими грибочками закушувати сто грам за Перемогу!

З повагою
Тетяна Редько