Жителі Чернівецького району роками тягнуть газопровід до своїх осель.

– П’ять років тому у нас в районі розпочалося будівництво газопроводу від центральної труби з боку Томашпільського району, – пишуть у Зверненні чернівчани. – Саме тоді проводили газ до Моївського цукрового заводу, й одночасно було рішення газифікувати кілька населених пунктів Чернівецького району, зокрема райцентр, Мазурівку, Березівку. Як нам відомо, замовником проектно-кошторисної документації була Чернівецька селищна рада, а підрядник — з Немирова. Нині по Мазурівці виконано робіт на 98%, а по Чернівцях трохи більше як наполовину. Багато кому вже підвели труби до домівок.

За дуже завищеними цінами зроблено так звану «обмотку». Мільйони гривень потрачено на перериті дороги і поля. Однак тепер іржавіють установки біля осель у Чернівцях та Мазурівці. Неодноразово ми били на сполох, просили допомогти коштами районну і обласну владу. Але роки йдуть, вартість незавершеного газопроводу зростає.

Наприклад, на сходці Мазурівки, що через річку з Чернівцями, головою спілки оприлюднено вражаючі цифри, які необхідно доплатити підряднику, щоб завершити газифікацію. Для нас такі розцінки незрозумілі. Припускаємо, що за матеріали та роботу хочуть з нас взяти на 2-3 мільйони більше. Населення сплатило у спілку немало. Ті, хто тільки провів газову точку до оселі, то здав по 6 тис. грн. А хто зробив підведення у будинок, тобто «обмотку», то обійшлося у 25-30 тис. грн. Мазурівчанам треба ще доздати приблизно 11 млн грн. Словом бардак. Одні втягнули чернівчан у газифікацію, а інші деруть з селян шкуру за труби та роботу. Спробуй виплати пенсіонерам такі суми з пенсії 1500 грн. Ми свого часу повірили і збирали копійки на газ, віддавши останнє, а тепер багато хто сумнівається, що дочекається благ.

Ми розуміємо, що на Сході України триває війна, розриваються газові контракти і стабільності в економіці скоро не буде. Але чернівчани витратили величезні кошти на газопровід, а палива все немає. Не пощастило Чернівцям й з іншими об’єктами: побудували міст між Мазурівкою і райцентром в нікуди — завели в болото, викинувши мільйони на вітер; розрили стадіон під будівництво школи — все засипали… Можливо, й історія з газопроводом буде мати таке ж завершення.

Коментар селищного голови Валентини Кушнір.

– Газифікувати район ми розпочали у 2011 році, вигравши тендер на 18 млн грн., — розповідає Валентина Петрівна. — Селищна рада була замовником проектно-кошторисної документації, і був договір з НАК «Нафтогазсервіс» України про співпрацю. Вони надали субвенцію на 8,6 млн грн., на які ми збудували 9,1 км підвідного газопроводу високого тиску від Томашполя до Чернівців з підключенням Борівки і Мазурівки. На жаль, роботи призупинені через недофінансування. Якщо гроші з’являться, то нам заново треба виготовляти проектно-кошторисну документацію, й вартість її, роботи та матеріалів будуть у рази вищі, аніж ті, які були у 2011 році. Питання тримаємо на контролі і надіємося, що нам вдасться завершити газифікацію райцентру та сіл. По допомогу ми зверталися до народних депутатів від нашого округу Івана Спориша та Лариси Білозір. Щодо коштів, які люди збирають у селах та селищі, ми ніякого відношення не маємо. Там є голови спілок, які зобов’язані звітувати за використані кошти мешканців. Ми не збирали ніяких грошей мешканців, а працювали суто з субвенцією від «Нафтогазсервісу». Й можемо цікавитися зібраними та використаними такими грішми, тільки зробивши запити на голови спілок. Щодо зауважень по ринку, то зараз вже є відповідальна людина, яка розпочала благоустрій цього об’єкту. А питання будівництва школи закрили ще на початку 1990-х років.