Звання Героя України удостоєний Владислав Плаксивий з Хмельниччини
Та він добровільно обрав шлях неймовірних випробувань, узяв на плечі надважку ношу бійця – мужньо бореться і вірить у свою Україну. Він мріяв про дуже мирну професію, вступив до Кам’янець–Подільського коледжу харчової промисловості. Але потім усе змінилося.
– У мене велика сім’я – мама, тато, двоє рідних братів і сестра, бабуся Марія, дідусь Петро – мої найдорожчі люди, для яких мені завжди хотілося зробити щось добре, особливе. І мій свідомий вибір іти до Збройних сил пов’язаний ще й за бажанням захистити рідних, – каже Владислав.
Військову службу за контрактом розпочав Плаксивий у 2019 році. Постійні навчання та виконання завдань допомогли йому стати професіоналом і «дорости» до командира інженерно-саперного взводу. А початок повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, боєць зустрів на лінії зіткнення з ворогом у Донецькій області.
Під постійними обстрілами він брав участь у мінуванні територій, знищенні ворожої бронетехніки. У командуванні Сил підтримки кажуть: командир вміло керував підрозділом, що дозволяло виконувати завдання без втрат серед особового складу. А завдяки інженерним загородженням, встановленим підрозділом Владислава Плаксивого, лише за чотири місяці 2022 року було знищено понад 20 одиниць бронетехніки противника.
Коли ж розпочалася бойова операція на Курському напрямку, з перших днів виконував там завдання і Владислав. Під шквальними обстрілами вирізнявся умілим керівництвом підрозділом.
«Найяскравіші емоції відчуваєш, коли не лише виконали на відмінно, а головне – зберегли життя своїх побратимів», – розповів Владислав Плаксивий.
У командуванні зазначають, що у серпні 2024 року, під інтенсивним обстрілом, він проробив проходи у мінно-вибухових загородженнях першої лінії оборони ворожих військ. І це дозволило українським силам просунутися вперед у Курській області.
На Курщині внаслідок авіаудару Владислав був поранений. Зрештою, травми і поранення отримував неодноразово, але після реабілітації повертався до побратимів на фронт. Він став для воїнів зразком мужності, професіоналізму та людяності.
Нещодавно Президент України Володимир Зеленський вручив «Золоту Зірку» Героя України Владиславу Плаксивому, бійцю 48 інженерної Кам’янець–Подільської бригади Сил підтримки.
«Для мене велика честь носити це звання. А також це мотивація не зупинятися на досягнутому і продовжувати робити все задля здобуття незалежності для нашої держави. Та зберегти особовий склад, – коментує Владислав. – Думаю, мої рідні, моя наречена Олеся, якій зробив пропозицію одружитися кілька місяців тому, радіють, що я удостоєний такої високої нагороди. До речі, мама сказала, що пишається мною і побажала Божого благословення».
У Дунаєвецькій громаді привітали Оксану Плаксиву, маму, яка виховала справжнього патріота, Героя України. Жителі села Голозубинці, в якому проживає родина, жителі громади й всієї Хмельниччини пишаються земляком, який поповнить когорту видатних синів України.
– Кажуть, що таку високу нагороду раніше купували ті, в кого грошей кури не клюють. А Владислав заслужив її в боях, захищаючи свій народ. Ця нагорода – чесна, справедлива і усім нам дає надію на краще, – обговорювали цю подію односельці.
– Хлопець із простої багатодітної родини, а скільки в його серці доброти, відваги, скільки любові до своєї землі та країни. Отакі молоді люди – надія України. Вони не терплять підлості, зради, лицемірства, – діляться вчителі Голозубицької школи, в якій навчався Владислав. – Ми щиро радіємо за нього і чекаємо додому з Перемогою.
Сам же Герой України про-довжує боронити країну на Курському напрямку. «Росіян необхідно зупинити. Якщо ми не зробимо цього зараз, то наступна зустріч з противником може бути в наших домівках. А найбільше моє бажання та всіх моїх побратимів — щоб рідні та близькі люди жили в мирній і вільній Україні».
Світлана Шандебура
