…Грудень

Похмурий грудень, не без таємниць,
Очікуванням сповнений по вінця ,
Не дасть із нас нікому впасти ниць :
Ні українцю , ані українці!..

Бо ми живемо у своїм краю ,
Що гордо носить назву “Україна”!..
В Своєму Домі добре, як в раю ,
Дарованому Небом для Людини !..

Цю ЗЕМЛЮ нам діди передали :
І пращури скропили рясно кров’ю!..
Вона не раз вставала із золи ,
Відроджена й примножена любов’ю!..

Помножена на мужність та діла ,
Якими зарясніло Правди Поле…
Ми всі із Руського Перевесла–
І “хрещення” отримали не кволе !..

Роз’єднували орди НАС і ті ,
Себе “братами” сміли що назвати :
І штучні перепони на ПУТІ
Нам ставили з московії вар’яти !..

Тож нині знову цей “улус” завис
В народу вільного над головою …
Прийшла ЗИМА, позаду падолист —
Встає наш Люд із нелюдом до бою !..

…Із варварами, що наругу й зло
За “благодійність” видавати спраглі !..
Вкраїні підставляє світ КРИЛО,
Щоб не ступила в “московитські драглі”!..

Адже від них аж нудить Світ увесь
Століття СИВІ , а не тільки “ДНЕСЬ”…

СТАНІСЛАВ ДРАЧУК,
вінничанин