Початок цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли старші відбирають у них мобільні телефони. Серед же дітей 11-15 років поширені плітки, принизливі жарти та бойкот. Нещодавно моя знайома виклала у себе на сторінці відео зі шкільного стадіону, де дівчинку цькують за те, що одягнена бідно і гарно вчиться… Було побиття дівчатками-підлітками двох своїх ровесниць. Інші підлітки, які стояли поруч, ніяк не втручалися у конфлікт, а навпаки, підбивали школярок і знімали все на відео. Дівчаток врятувало те, що пенсіонерка побачила це у вікно свого будинку та викликала поліцію.
А 13-річного Макса побили хулігани, бо він колись заступився за свого сусіда. Його заманили у двір школи, де взяли в кільце і побили кастетом. У цьому випадку хулігани не побоялися навіть тата хлопчика, який намагався сам розібратися з ними. Батька врятували патрульні, які проїжджали мимо. Ми вирішили запитати у наших читачів, чи доводилось їм мати справу із булінгом у школах — так званим цькуванням, і що думають про це.
– На жаль, цькування у школах досить поширене. І приводів для розподілу школярів на «еліту» та «бидло» було дуже багато. «Не ті» зачіска, взуття, куртка, очі, «не так» вчишся, говориш, думаєш, не «віриш у соціалістічєскіє ідєали» та «сначала думай о Родінє, а потом о сєбє»… І страшне цькування… Від банального бойкоту — відмови спілкуватись — до звірячих побиттів… До речі, це ганебне явище особливо було поширене у «совку». Аби людина ще з юних років знала своє «місце», чи ти «еліта» чи «худоба».
Анатолій, вінничанин
– Об’єктом цькувань ставало різне: недоліки зовнішності, нижчий матеріальний рівень, погана успішність. Хтось один щось сказав глузливе, інші підхопили – і починається. Звичайно, були такі, які не брали участі в цьому, але вони просто відмовчувались і не протестували, щоб самим потім не стати об’єктом цькувань. Помітила, що найчастіше причиною булінгу серед дітей стає заздрість, і це дійсно проблема. Прагнення бути першим та кращим за всіх скрізь і всюди робить школярів егоїстичними та злими, і тоді вони готові переступити через усе святе і добре, навіть того не усвідомлюючи. Переконана, це все недоліки виховання, адже саме на батьках лежить серйозне завдання і велика відповідальність — дати зрозуміти своїм дітям, що не потрібно прагнути бути кращим за когось, треба намагатись ставати кращим за того себе, яким ти був учора. Зараз я працюю у приватній дитячій школі для дівчаток і щаслива, що мені ще не доводилось тут бачити випадки глузувань і цькувань. Навпаки, тішить, що найменші дівчатка, яким всього по 3-4 роки, завжди підтримують, заспокоюють, допомагають одна одній.
Ольга, 22 роки
– А в мене після аварії на руках з’явилась екзема, тож видовище було не для слабких. На долонях були висипання, які згодом перетворювались на суцільні рани. Через те ніхто з однокласників не хотів братись за руку, коли йшли на прогулянку чи урок фізкультури. Називали «інвалідкою», «гидотою» та «заразною». Дійшло до того, що я брала з дому цукерки і носила в школу, аби «підкупити» друзів. Та навіть тоді вони не хотіли мене за руку брати. Довго я тоді сльози проливала, бо знущання тривали роками, поки мої ранки врешті не загоїлись. А ось на серці вони досі. Тому своїх дітей буду вчити толерантності, і вони не будуть фігурантами шкільного булінгу.
Вікторія, читачка
Відгуки збирала
Віталіна Володимирова
