26 команд з найкращих українських бійців Управління державної охорони, поліції охорони, НАБУ, кримінально-виконавчої служби, приватної охорони та колег з Азербайджану, Молдови, Болгарії, Румунії, Китаю рятували «пораненого», відбивали напад на «персону, яку охороняють», змагались у рукопашному бою, стрільбі, контраварійній їзді, пошуку вибухових речовин. Хоч змагання й були навчальними, проте максимально схожі на бій. І вже у перший день чемпіонату румунські охоронці не змогли врятувати «персону, яку охороняють» від підступного «терориста»!

Вперше у таких змаганнях брали участь й вінницькі поліцейські. Неабияку популярність серед глядачів мали китайські бійці. Серед бодігардів вирізнявся й підрозділ тендітних жінок з УДО. Жіноча команда, змагаючись нарівні з чоловіками, виборола восьме місце. Перемогу здобула команда УДО зі служби безпеки Президента України. Друге місце посіла команда Управління поліції охорони у Київській області. «Бронзу» завоювала ще одна команда УДО — з підрозділу особистої охорони.

Деякими секретами професії охоронця на «полі бою» поділився переможець вже не одного подібного змагання офіцер УДО України Олександр Пугач.

– Ще з 2008 року я почав брати участь у змаганнях. Спершу у запасі, потім друга команда, потім навчився і став капітаном. Наш вид спорту – скоріше не спорт, а військово-прикладне мистецтво. Але це теж командна гра, як футбол. Бо командна гра має зберігати життя. І якщо команда не вміє працювати разом, вона не може виконувати свої обов’язки. Для цього постійно тренуємось. Нас п’ятеро чоловік, служимо у різних підрозділах. Але на тренуванні зустрічаємось разом. Згадуємо усе, що перевірено життям, пробуємо нове, вдосконалюємось.

– На Вашу думку, яке місце посідають українські охоронці, зокрема й державного рівня, серед колег-профі Європи та світу?

– У нас лідируюча позиція. Але дуже багато команд їздить вже не перший рік, сильно підтягують свій рівень і свої позиції. Плюс, що приїжджають з різних країн. Саме обмін досвідом – головна мета цих змагань. Ось китайцям минулого року показали, як краще взяти «пораненого», донести його. Спочатку вчотирьох нести «пораненого», а далі вдвох! Вчотирьох на намет поклали — і бігом. А вдвох? Щоб і донести, щоб пораненому було добре. І вони пішли за нашою технікою! Лише трошки їм сил не вистачило. Але молодці. З часом дуже добре всьому навчаться.

– На Вашу думку, чи правдиво показує професію бодігарда знаменитий фільм із Кевіном Костнером та Уїтні Хьюстон «Охоронець»?

– У цьому фільмі дуже точно показали, яким повинен бути охоронець. Розумним, сильним, показувати відмінні навички у стрільбі, фізичній підготовці. Я юнаком любив цей фільм. Типаж подобався. Але у 90-х роках у охоронці часто брали здорових, «мордатих», як кажуть. Аби за ним можна було сховатись! Насправді вони часто не розуміли, що їхньому підопічному зараз можуть завдати шкоду. А взагалі ми – як лікарі: у нас немає поділу чоловік, жінка, недруг чи друг. У нас є завдання охороняти певну особу, аби їй не завдали шкоди.