Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Андрій Томчишин
Війна забрала життя художника Андрія Томчишина, автора близько десятка найвідоміших муралів Хмельницького. Чоловік добровольцем долучився до лав Збройних сил України ще до повномасштабного вторгнення.
«Відчуваю, що новий етап війни невідворотний, путін не заспокоїться. Я не хочу, щоб росіяни прийшли в Хмельницький», – говорив захисник ще до 24 лютого 2022 року.
Андрій Томчишин закінчив Львівську національну академію мистецтв, де здобув фах живописця-монументаліста. До служби у війську захисник працював викладачем у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії та в місцевій дитячій школі образотворчого мистецтва.
«Війна забирає і не зважає на талант чи високу місію. Холодно і різко. Просто забирає. Художник, викладач, митець, нагороджений скромністю і даром, Андрій Томчишин назавжди залишиться у своїх муралах як відомий А.Том», – написала у Facebook Вікторія Рогульська.
Руслан Чернишов
У Судилківській громаді в останню земну дорогу провели сержанта мінометної батареї механізованого батальйону Руслана Чернишова.
Захисник народився 26 квітня 1973 року в селі Суботці, що на Кіровоградщині. Після закінчення місцевої школи навчався столярній справі в одному з профтехучилищ міста Знам'янка. Згодом був призваний до армії. Після служби працював різноробом у кар'єрі на Житомирщині та чотири роки - механіком на гранкар'єрі на Шепетівщині, повідомляють у громаді.
У 2013 році чоловік переїхав до Судилкова, де зустрів дружину Олену. У червні 2024 року Руслана мобілізували до війська. Загинув Герой 24 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області.
Олександр Крюков
У Солобковецькій громаді попрощалися із захисником Олександром Крюковим.
Люди утворили живий коридор, що простягнувся від батьківського дому до площі біля сільської ради, де відбувся прощальний мітинг, а далі – до місця його вічного спочинку.
«Вірний військовій присязі, він до останнього подиху боровся за свободу та незалежність України, віддавши найдорожче – своє життя», - повідомляють у громаді.
Вічний спочинок захисник знайшов на місцевому кладовищі.
Вічна пам'ять і шана Героям України…
Микола Борзенко
Мешканці Хмельницького живим коридором шани проводжали до місця останнього спочинку захисника Миколу Борзенка, який загинув 8 грудня 2023 року під час мінометного обстрілу в селі Роботине Запорізької області.
З грудня 2023 року чоловік перестав виходити на зв'язок і відтоді вважався безвісти зниклим.
«Він прослужив близько дев'яти місяців, а потім зник безвісти. Ми довго його шукали, подавали заявки до всіх можливих структур. Дуже хотіли, щоб він повернувся», - розповіла донька загиблого воїна Надія Савера.
Лише нещодавно за допомогою ДНК-експертизи вдалося ідентифікувати тіло Миколи Борзенка.
У цивільному житті чоловік працював електромеханіком на заводі «Новатор». Коли йому прийшла повістка, він став на захист країни. Захисник служив у складі 33-ї окремої механізованої бригади.
Вічний спочинок Микола Борзенко знайшов на Алеї слави, що у Раковому. Йому навіки залишиться 55…
Костянтин Слободян
У Ярмолинцях в останню земну дорогу проводжали воїна Костянтина Слободяна, якому через війну судилося прожити лише 36 років…
Костянтин Слободян служив у Французькому іноземному легіоні.
Ще з юності чоловік обрав шлях воїна. З 2007 по 2011 роки він проходив військову службу за контрактом у Французькому іноземному легіоні, у складі 2-го піхотного полку, де здобув звання капрала.
«Під палючим сонцем Афганістану та на просторах Африканського континенту він виконував складні бойові завдання, гартуючи дух і волю. Цей досвід став фундаментом його незламності», - зазначають у громаді.
На початку повномасштабного вторгнення захисник повернувся додому та вже 8 березня 2022 року став на захист країни. Спочатку йому присвоїли звання молодшого сержанта, а згодом, 15 лютого 2025 року, – майстер-сержанта.
З 30 травня 2022 року по 22 березня 2025 року Костянтин брав участь у виконанні оперативно-бойових завдань, покладених на Службу безпеки України.
«За мужність і самопожертву 25 травня 2023 року йому присвоїли почесний статус «Учасник бойових дій» та вручили Нагрудний знак «Ветеран війни». Він відзначений численними відомчими нагородами Департаменту контррозвідки СБУ, а за доблесть і самовідданість Наказом голови Служби йому вручено особливу відзнаку – вогнепальну зброю, - повідомляють у громаді.
Євгеній Новіков
У Славутській громаді попрощалися із захисником Євгенієм Новіковим.
Народився Євгеній 28 вересня 1992 року в Славуті. Після закінчення 9-го класу хлопець вступив на навчання до Нетішинського професійного ліцею, де здобув освіту за спеціальністю «Електрик». Після здобуття освіти був призваний на строкову службу, яку проходив у ракетних військах в Одесі. У цивільному житті чоловік працював таксистом.
У червні 2024 року захисника мобілізували до лав Збройних сил України. Служив боєць у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира відділення аеромобільного батальйону.
«Разом з побратимами, проявляючи стійкість та силу духу, Євгеній відважно боронив рідну землю від агресора на Сумському напрямку. Під час служби отримав поранення, але знову повернувся до військової служби. Неодноразово був відзначений командуванням. Отримав відзнаку «За знищення ворога», - повідомляють у міській раді.
Загинув Герой 22 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області. Йому навіки залишиться 32…
Віктор Вітка
Живим коридором шани проводжали мешканці Війтовецької громади до місця останнього спочинку захисника Віктора Вітку.
Народився воїн 8 березня 1986 року у Війтівцях. Після закінчення місцевої школи пішов навчатись у Новоушицький фаховий коледж, де здобув професію фермера. У цивільному житті чоловік працював на фірмі батька, а згодом далекобійником, повідомляють у громаді.
На початку травня 2024 року воїна мобілізували до лав Збройних сил України. Загинув Герой 5 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області.
Віталій Фонов
У Кам'янці-Подільському живим коридором слави й вдячності проводжали Героя Віталія Фонова. З усіма військовими почестями поховали воїна на Алеї слави міського кладовища.
Віталій народився 5 лютого 1984 року та проживав у Кам’янці-Подільському. Мав звання сержанта, брав участь у найзапекліших боях.
У вересні 2024 року зв’язок із Віталієм обірвався. Рідні до останнього вірили, що він повернеться додому. Але стало відомо, що 30 вересня Герой загинув під час виконання бойового завдання.
«Йому виповнився лише 41 рік. Здавалося б, попереду ще ціле життя. Але підступний ворог, який вдерся на нашу землю, не дав можливості реалізувати плани і здійснити мрії…» - йдеться у дописі міської ради.
Героя поховали з усіма військовими почестями на Алеї слави.
Валерій Тіщенко
«На щиті» додому на Ярмолинеччину повернувся 26-річний Валерій Тіщенко.
Він народився у селі Лисівка. З дитинства любив техніку, тому з нею і пов'язав своє життя - вступив до професійного навчального закладу у Чорному Острові.
«У 2018 році разом із братом Сергієм, молодшим за Валерія на півтора року, розпочали строкову службу у лавах ЗСУ, згодом обоє підписали контракти. Брати були усюди разом. Службу проходили у ремонтному цеху колісної бронетанкової техніки однієї з військових частин. Тут Валерій втілював свою мрію — ремонтував машини. У рідній військовій частині зустрів повномасштабну війну», - розповідають про Героя.
Руки справжнього майстра дали нове життя не одній бойовій машині. Останнім часом Валерій перебував на Сумщині, ремонтував, здійснював виїзди, навчав ремонтної справи інших, вкладав свою працю у наближення Перемоги, як міг.
Життя воїна обірвалося 22 березня. В останню дорогу захисника провели усією громадою, з усіма військовими почестями…
Олександр Серветник
На Летичівщині прощалися з воїном Олександром Серветником, жителем села Голенищеве.
Як повідомляють у Летичівській селищній раді, Олександр став на захист України у травні 2024 року. Воював з ворогом на різних гарячих напрямках у складі штурмової бригади. Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку отримав поранення.
24 березня 2025 року серце бійця 71-ї єгерської десантно-штурмової бригади Олександра Серветника перестало битися… Йому було 48 років.
«Непоправна родинна втрата відгукнулася болем у серцях кожного, хто знав Олександра, навчався з ним, працював, спілкувався, товаришував», - висловлюють співчуття рідним та близьким Олександра у селищній раді.
Андрій Поліщук
У Хмельницькому попрощалися із Героєм Андрієм Поліщуком
Воїн загинув на Сумщині 19 березня. Йому назавжди залишилось 43...
«Мій син дружив з Андрієм. Я його змалечку знаю. Він був гарним сином для своїх батьків. Шкода його маму, брата, дітей», - ділиться знайома Героя Таміла Войтова.
Андрій Поліщук служив в одному з штурмових підрозділів. Звістка про його загибель прийшла 19 березня.
Поховали воїна на Алеї слави. Йому назавжди залишилось 43...
Євген Донін
Живим коридором шани нетішинці провели в останню земну дорогу солдата-гранатометника Євгена Доніна, який боронив країну на Запорізькому напрямку.
Народився воїн у липні 1988 року. Після закінчення школи навчався у Нетішинському професійному ліцеї, де здобув спеціальність автослюсаря. Тривалий час чоловік їздив на заробітки по різних містах України.
У серпні 2024 року Євгена мобілізували до лав Збройних сил України. Помер захисник 16 березня 2025 року в Запоріжжі від хвороби серця. Як повідомили у міській раді, попередньо він проходив кількаденне лікування у медичному закладі.
Віталій Русін
У Заслучненській громаді попрощалися із захисником Віталієм Русіним, який віддав своє життя на полі бою…
Воїн народився 13 червня 1998 року, мешкав у селі Великі Зозулинці. На війні Віталій був оператором взводу безпілотних авіаційних комплексів 98-го окремого механізованого батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади, повідомили у громаді.
Загинув Герой 21 березня 2025 року поблизу населеного пункту Ямполівка Краматорського району Донецької області в бою за Україну. Йому навіки залишиться 26…
Богдан Жмурко
«На щиті» навіки повернувся додому житель села Жучківці Гвардійської громади, захисник Богдан Жмурко…
Воїн народився 4 серпня 2002 року в селі Жучківці. Після закінчення школи вступив до Хмельницького політехнічного коледжу. У 2020 році юнак був призваний до лав ЗСУ, де підписав контракт і служив у 8-ій роті. У 2023 році військовий вступив до Хмельницького національного університету, вивчав спеціальність інженера – механіка, повідомляють у громаді.
Загинув Герой 22 березня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому назавжди залишиться 22 роки…
Руслан Гороховський
На Старосинявщині попрощалися з Русланом Гороховським, жителем села Заставці, полеглим на території Курської області.
Як повідомляють у громаді, коли розпочалася повномасштабна війна, Руслан повернувся із Польщі, вивіз сім'ю з окупації - села Станіслава Херсонської області. А сам пішов добровольцем служити в ЗСУ.
Про його відмінну службу, подвиги та оперативне й успішне вирішення бойових завдань свідчать подяки, грамоти та бойові нагороди. Руслан нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного «Сталевий хрест» у січні 2023 року; медаллю «За зразкову службу», медаллю «Ветеран війни», грамотою командування військової частини Сил підтримки Збройних сил України за порятунок людей під час підриву греблі Каховської ГЕС, тоді Руслан працював мотористом буксирних катерів понтонного взводу №1.
Відслужив понад три роки … Захисник ніс військову службу в 82-ій бригаді ДШВ третього батальйону… 13 березня 2025 року загинув на полі бою у Курській області.
Поховали захисника на місцевому кладовищі села Заставці.
Сергій Романюк
Білогірська громада попрощалася із земляком - морським піхотинцем, 39-річним молодшим сержантом Сергієм Романюком. Призваний на військову службу в липні 2022 року, він мужньо захищав державу на Херсонщині.
«14 листопада 2023 року стало страшною датою для рідних та близьких військовослужбовця. У цей день при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Кринки обірвався зв'язок із захисником. Довгі шістнадцять місяців надії та сподівань, увесь цей час родина бійця зберігала примарну надію. Але жорстока війна забирає найкращих...» - повідомляють у громаді.
Навколішки мешканці Білогірської громади проводжали воїна в останню дорогу. Поховали Сергія на кладовищі села Квітневе з усіма військовими почестями.
Віталій Толубцов
В Орининській громаді на Кам'янеччині до місця останнього спочинку проводжали Віталія Толубцова, який назавжди повернувся додому «на щиті».
Як повідомляють у громаді, 17 березня 2025 року в госпіталі Києва, внаслідок ускладнення стану здоров'я, мужній захисник, оборонець України Віталій Толубцов помер…
Траурний кортеж із тілом загиблого Героя зустрічали на колінах, схиливши голови в жалобі. Поховали захисника на кладовищі села Адамівка.
Віталію Толубцову навіки 51….
Всеволод Шабадах
У Шепетівській громаді знову гірка втрата… «На щиті» повернувся уродженець Шепетівки, який з перших днів повномасштабної війни захищав країну – солдат Всеволод Шабадах, 27.10.1988 року народження, головний сержант, командир танку танкового батальйону.
Захисник загинув 24 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Сумському напрямку. Йому назавжди 36…
Андрій Шлапак
У селі Олешин Хмельницької громади останню шану віддали Герою російсько-української війни, головному сержанту Андрію Шлапаку. Воїн загинув 24 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині.
Андрію Шлапаку було 47 років.
У нього залишилися дружина, син та мати.
Поховали Героя на Алеї слави в Олешині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Світлана Шандебура
