На думку посадовця, у публікації редакцією подано «недостовірну інформацію».

І додається копія сповіщення №14 на військового льотчика Кирилюка Дениса Миколайовича, яке надійшло його дружині Альоні Олегівні в перші дні після загибелі героя, 28 березня 2023 року. До неї ми ще повернемось.

Бо у листі від пана Степанишина вказується, що саме сповіщення №14 стало підставою для виготовлення банера на Алею Героїв у Тиврові. Зокрема звідти взята фраза «загинув внаслідок падіння літака».

На жаль, другої частини сповіщення у селищній раді чомусь не дочитали. А в ній сказано просто і зрозуміло: «Обставини встановлюються». Тобто дружині заступника командира штурмової ескадрильї повідомили, що літак не розчинився у повітрі, не залетів у космос, не перелетів на ворожу територію, а впав за нез’ясованих поки що обставин. І, зрозуміло, що ці обставини будуть встановлюватися.

Згодом колеги уродженця села Грушівці колишнього Тиврівського району Дениса Кирилюка встановили, що пілот загинув під час нерівного бою. Він героїчно захищав українське небо від ворожих військових літаків. Під час атаки окупантів отримав важке поранення і з останніх сил відвів підбитий палаючий літак від населеного пункту у Чернігівській області.

Його винищувач на смертельній швидкості врізався у болото за межами села і увійшов у нього на 32 метри. На таку самопожертву здатні лише справжні герої, які віддають свої життя у боротьбі за незалежність своєї країни, за мирне небо над своїми рідними Грушівцями, над Тивровом, над Вінниччиною...

Але, попри це, заступник Тиврівського селищного голови наполягає, що ми використали для публікації «неправдиві дані», вказавши, що Денис Кирилюк героїчно загинув під час нерівного повітряного бою з ворогом. А ще чиновник вимагає від нас спростувати статтю «та надалі перевіряти відомості перед висвітленням їх у засобах масової інформації».

Тобто чиновник вважає, що навіть тепер, після встановлення обставин загибелі пілота, Указу Президента України про присвоєння Кирилюку Денису Миколайовичу звання Героя України та звання полковника за мужність і героїзм, проявлений під час захисту українського неба від ворожої авіації, у банері на тиврівській Алеї слави має залишатися причиною загибелі: «внаслідок па­діння літака»?

Мені не зовсім зрозуміло, якою іншою логікою можна керуватися, коли йдеться про справедливе вшанування пам’яті військового льотчика — Героя, нашого земляка. І переконаний, що ні один родич загиблого у бою льотчика не погодиться на те, що він загинув «внаслідок падіння літака».

А це ж читають сотні людей і навіть не здогадуються, якою відважною і героїчною була смерть вінничанина, жителя Грушівець Дениса Кирилюка, якого після закінчення військового училища направили служити до Миргорода на Полтавщині.

До речі, пане Сергію, не збираюсь вчити вас жити, але практика відведення від себе чи, точніше, «переведення стрілок» у очевидному казусі, на мою думку, це вже перший етап успішного засвоєння принципів бюрократії. Але не завжди це виправляє ситуацію. Справедливіше, здається, було б переробити банер. Адже в ньому навіть не вказано, що полковнику ВПС ЗСУ Денису Кирилюку, єдиному в громаді, присвоєно звання «Герой України».

А ще можна було б зустрітися з батьками Дениса, які проживають у вимираючому селі Тиврівської громади. (Мене просто вразило, як занепадає колись потужне село). Можливо, ви, шановний заступнику селищного голови, як відповідальний чиновник, звернете увагу на семикілометрове бездоріжжя до населеного пункту. І можливо, у вас з’явиться бажання чимось цим людям допомогти.

Наприклад, якогось грейдера пустити, а потім всипати чимось цей шмат дороги. Адже в громаді є для цього ресурси.

Анатолій Жучинський,
головний редактор
газети «33-й канал»