1. Укріпився культ особистості предстоятеля на всеукраїнському рівні. Цей культ розпочався з протидії автокефалії у 1991 році і розганявся далі на Буковині. Притягнувши і обклавши земляками Київську митрополію, а також по можливості єпархії цей культ захопив усю УПЦ.
2. Вибір на синодальному, соборному й інших рівнях у прийнятті на користь найгірших рішень із усіх можливих.
3. Провальна кадрова політика в єпископаті.
Рукоположення скандальних і скрито або відкрито пришелепкуватих кандидатів, недоцільне примноження трутнів-вікаріїв, утримання яких лягає на парафії і монастирі.
Висновок: Ваша і саме Ваша байдужість, Митрополите Онуфрію, помножена на інфантильність і підкріплена відданістю москві, довела УПЦ до цього плачевного стану.
Ваше Блаженство! Звільніть УПЦ від себе і від Вашої банди мунцаїв, яких Ви приволокли за собою. Йдіть на спокій, тягніть чотки і відступіться, чесно визнавши, що воно Вам не по силах. Тому що, брешучи ось так і живучи щодня подвійними стандартами, Ви гірші за відкритих українофобів Паканича, Снєгірьова та інших. У Вас був великий кредит довіри, а після Феофанії особливо. Тепер Ви повністю впали в очах багатьох з простого духовенства. Замість предстоятеля звичайний пристаркуватий балабол, слова якого дешевші води в дощовий день.
Тридцять і три роки УПЦ ростила дракона, якого тепер сама боїться і якого не дає вбити тим, хто це може зробити.
Протоієрей Ермінінгельд
Нетудихата з УПЦ
