Щоб боротися з гордістю та дратівливістю, необхідно змінити своє ставлення до себе, до світу і до людей. Гордість — це викривлене уявлення про власну значимість, завищене бачення своїх чеснот і заслуг. Горда людина зазвичай вважає себе правою у всьому. В її уявленні світ має крутитися навколо неї, її думка — беззаперечна, а її гідності мають бути визнані всіма. Вона несвідомо ставить себе в центр усього — центр уваги, центр правди, центр справедливості.
Але коли реальність виявляється іншою — коли люди не кланяються їй, не слухаються, не погоджуються з нею— така людина почувається глибоко ображеною, приниженою і незрозумілою. Це породжує в її серці гнів, дратівливість, замкнутість, а згодом — злопам’ятність і внутрішній конфлікт, який може тривати роками.
Дратівливість — це плоди внутрішньої гордості. Вона проявляється там, де людина не бажає прийняти, що інші можуть мати іншу думку, інший темп життя, інші пріоритети. Вона очікує, що все буде так, як їй зручно — і коли цього не відбувається, спалахує невдоволення, яке руйнує мир у душі.
Для подолання цих пристрастей потрібен довготривалий, терплячий і наполегливий внутрішній труд. Перш за все — потрібно навчитися бачити себе в істинному світлі, не через призму власної гордості, а через Євангельську істину. Людина має ставити себе не в центр, а на службу ближнім. Це означає не нав’язувати свою волю іншим, а стримувати її, підкоряючи її заповідям Христовим.
Саме через служіння іншим приходить смирення. У цій службі — домашній, церковній, професійній, простій щоденній — з’являється те, що називається християнською жертовністю. І коли вона починає жити в серці, з неї проростає справжня радість — тиха, глибока, світла. Радість не в тому, щоб перемогти чи довести свою правоту, а в тому, щоб віддати себе іншому — в любові, прощенні, співпереживанні.
Ця радість — знак духовного оновлення, коли серце вже не прагне панувати, а прагне любити. І тоді, поступово, з Божою допомогою, гордість і дратівливість відступають, як темрява перед світанком.
Бо Христос не гордився, а смиряв Себе, і тому тільки в Ньому — сила нашого оновлення.
