Вінниця провела в останню земну дорогу Володимира Мухіна, який загинув, обороняючи Україну від ворога
Народився Володимир Мухін у Вінниці 15 жовтня 1992 року. Закінчив загальноосвітню школу №6 і Вінницький кооперативний інститут. Працював на підприємстві з виготовлення меблів.
Володимир Мухін добровольцем став на захист Батьківщини. Був стрільцем-снайпером 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Загинув 18 вересня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу села Костянтинівка Покровського району Донецької області. Життя воїна обірвалося у 31 рік.
У Вінниці попрощалися із двома загиблими воїнами — Юрієм Іванюком і Валерієм Переваловим
Обоє боронили Україну на фронті та віддали життя у боях на Донеччині й Харківщині.
Юрій Іванюк народився 11 квітня 1977 року в селі Гудзівка Звенигородського району Черкаської області. Все доросле життя провів у Вінниці, де закінчив ПТУ №19 (нині — Вище професійне училище сфери послуг), а згодом — Тернопільську академію народного господарства.
Протягом 14 років працював начальником відділу прийому сировини у ТЦ “Епіцентр К”. Після початку повномасштабного вторгнення займався волонтерством, а коли отримав повістку — став до лав ЗСУ. Служив навідником-оператором у 47-й окремій механізованій бригаді “Маґура”.
Загинув 3 липня 2024 року під час боїв поблизу села Східне Донецької області. Юрію Іванюку було 47 років. Поховали воїна на Алеї слави Сабарівського кладовища.
Валерій Перевалов народився 14 жовтня 1981 року. Жив у мікрорайоні Вінницькі Хутори. Після строкової служби залишився в армії за контрактом, а згодом працював на різних підприємствах, зокрема у сфері пасажирських перевезень.
Після мобілізації служив у 116-й окремій механізованій бригаді. Був старшим сержантом, командиром бойової машини та механізованого відділення. Загинув 18 жовтня 2024 року під час боїв поблизу села Синьківка Куп’янського району на Харківщині. Йому було 43 роки. Вдома на нього чекали дружина, донька, батько та сестра. Поховали воїна у Вінницьких Хуторах.
Сумна звістка надійшла до Могилів-Подільської громади…
9 квітня 2025 року, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України, під час виконання бойового завдання у Луганській області, загинув могилівчанин, старший сержант ЗСУ Музика Руслан Віталійович, 1984 року народження.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Володимиром Петрусяном
Володимир Петрусян служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, а згодом — у 144-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду головного сержанта роти протитанкових ракетних комплексів. Воював на Сумському та Чернігівському напрямках.
Воїн загинув 8 липня під час виконання бойового завдання поблизу села Леньків на Чернігівщині. Йому було 57 років.
Народився Володимир Петрусян 9 березня 1968 року в селі Воронівці Хмільницького району. Освіту здобув в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Понад 20 років служив у правоохоронних органах Вінницької області, завершивши кар’єру у званні майора. Працював у карному розшуку.
Разом із дружиною виростив трьох синів, двоє з яких — прийомні. Також був дідусем трьох онуків.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Васильківським
Боєць 158-ї окремої механізованої бригади Олександр Васильківський загинув 28 червня під час виконання бойового завдання у районі села Писарівка Сумської області. Йому було 50 років.
Народився у Вінниці 23 березня 1975 року. Був єдиним сином у сім’ї. Після школи став водієм — працював далекобійником, таксував, перевозив товари до торговельних точок. Найбільшою його гордістю була родина — дружина, син, невістка та онучка. Завжди лагідний і чуйний — таким його пам’ятають рідні.
Сумна звістка надійшла у Іллінецьку громаду
7 липня 2025 року зупинилося серце військовослужбовця Збройних сил України Андрія Євгенійовича Шишківського.
Народився Андрій Євгенійович 1 січня 1969 року у селі Бабин. У 1984 році після закінчення Бабинської загальноосвітньої школи навчався у Зозівському професійно-технічному училищі. Строкову військову службу проходив у Афганістані. Після служби працював у господарстві «Поділля» с. Бабин, а з 1992 року – у господарстві «Нове життя» с. Стрижаків трактористом і комбайнером. Був одружений. Є дві доньки, онуки.
У липні 2024 року Андрій Шишківський був мобілізований до війська на захист української землі від російського агресора. Служив кулеметником у підрозділі охорони на Харківському напрямку.
Жителі Немирівської громади попрощалися із захисником – Скляруком Максимом Володимировичем
Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину 19 вересня 2024 року, в районі н.п. Красногорівка Донецької області, під час виконання бойового завдання по виявленню і знищенню сил противника загинув житель с. Головеньки – Склярук Максим Володимирович, 01.12.1996 року народження, який раніше рахувався безвісти зниклим.
Під час мінометного обстрілу загинув молодий сержант-артилерист з Вороновицької громади Віталій Вʼячеславович Братчук, 07.08.1997 р.н
Народився у селі Привітне Мурованокуриловецького району. Шкільні роки пройшли у селі Обухів.
У 2019 році Віталій закінчив Вінницький національний аграрний університет, де здобув освіту за спеціальністю “теплотехнік”.
Із 2023 року з дружиною і донькою переїхали до селища Вороновиця.
На жаль, 7 липня у бою за Україну, її свободу і незалежність у районі населеного пункту Юнаківка Сумської області загинув під час мінометного обстрілу.
Знову чорна звістка прийшла до Барської громади
20 серпня 2022 року в жорстоких боях на Миколаївщині загинув молодший сержант Шерстюк Юрій Михайлович, 2001 р.н., уродженець села Комарівці.
Юрію було лише 21. Він пішов боронити країну серед перших, зовсім юним, але вже сильним духом, загартованим любов’ю до рідної землі. Загинув у бою.
Довгі місяці рідні не мали жодних звісток. Жили лише надією….
Та ДНК-експертиза не залишила надії: тіло Юрія було знайдено серед полеглих. Він загинув, виконуючи бойове завдання.
У село Слобода-Шаргородська на вічний спочинок повернувся захисник України Василик Володимир Васильович
На жаль, 21 жовтня 2024 року Володимир Василик помер, і лиш зараз батьків сповістили, що тіло їхнього сина знайдено, ідентифіковано.
Володимир Василик народився 28.11.1979 року в селі Слобода-Шаргородська. У цьому селі пройшло його дитинство та роки навчання.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Васильович приєднався до бійців Збройних сил України. Служив у взводі технічного забезпечення старшим майстром-гранатометником.
У жовтні минулого року нашого захисника не стало.
Сумна звістка надійшла до Могилів-Подільської громади…
Знову страшна звістка надійшла до нашої громади, біль і горе від важкої втрати…
4 липня 2025 року, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України, під час виконання бойового завдання у Луганській області, загинув інспектор прикордонної служби вищої категорії, сержант Старенький Вадим Русланович, 1999 року народження.
14 липня у Козятинській громаді оголошено Днем жалоби за загиблим воїном –
Гарбарчуком Ігорем Анатолійовичем, 1976 р.н.
Поховали Грабарчука Ігора Анатолійовича на центральному кладовищі на Алеї слави.
Козятинська громада попрощалася із захисником Радоловським Ігорем Сергійовичем.
Ігор народився 1 березня 2000 року в Козятині, навчався у школі №5. Після 9-го класу вступив до Бердичівського коледжу за юридичним фахом. Потім – Академія внутрішніх справ у Києві. 2024 року отримав ступінь магістра.
5 липня 2021 року пішов до війська та ніс службу в силах спецоперацій. Освоював військові спеціальності, в тому числі оператора дронів. 19 березня 2024 року уклав контракт з 92-ю бригадою, пізніше перейшов до 25-ї бригади.
Пекло Покровська стало його бойовим життям. Але навіть у тих обставинах традиційно писав у повідомленнях «все добре», коли давав звісточку. Старався щотижня вийти на відеозв’язок. Останнє «все добре» родина почула 6 липня 2025 року.
Поблизу населеного пункту Покровськ Донецької області оператор безпілотних літальних апаратів 4-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А 1126, мужньо виконуючи військовий обов’язок, Радоловський Ігор Сергійович загинув.
Знову важка втрата для Могилів-Подільської громади.
«На щиті» додому повертається могилівчанин, солдат ЗСУ – Орловський Микола Сергійович, 1982 року народження.
3 липня 2025 року серце воїна зупинилось під час виконання службових обов’язків у зоні бойових дій на Чернігівщині.
Передчасно обірвалось життя захисника з Мончинець Василя Євича
Під час проходження служби передчасно обірвалося життя відважного захисника України Василя Євича.
Народився Василь Євич 16 червня 1968 року у селі Пузняківці на Закарпатті. Після закінчення 8 класу місцевої школи навчався у медичному училищі, проходив строкову службу. Потім працював за контрактом медичним працівником у військовій частині.
Після одруження молодий чоловік переїхав із дружиною на Вінниччину. Молода сім’я оселилась у Радівці, а згодом – у Мончинцях.
Початок повномасштабної війни чоловік зустрів за кордоном, де працював разом із донькою.
Після повернення додому Василь Євич поповнив ряди добровольців. Спочатку служив у теробороні, постійно наполягав на переведенні у бойову частину. І вже з 17 лютого 2023 року він став до лав 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Військовослужбовець врятував не одне життя своїх побратимів. На жаль, серце військового медика не витримало навантаження і постійних стресів. 6 липня Василь Євич відійшов у вічність.
У померлого залишилася єдина донька.
Ще один оборонець пішов у Вічність, захищаючи рідну землю від ворога.
Поблизу населеного пункту Слов’янка Донецької області обірвалось життя Камінського Сергія Володимировича, 24 жовтня 1974 року народження, жителя села Грабовець Брацлавської громади.
Старший солдат Камінський Сергій Володимирович служив стрільцем відділення охорони взводу охорони 129 роти охорони.
1 січня 2025 року під час виконання завдань забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації Герой загинув на полі бою.
«На щиті» до Тульчинської громади повернувся Чернобай Павло Володимирович, житель села с.Білоусівка.
Штаб-сержант Чернобай Павло Володимирович служив головним сержантом 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти.
6 травня 2024 року при виконанні обов’язків військової служби із захистом Вітчизни, під час штурмових дій противника, поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області наш Герой-захисник зник безвісти. Родина жила надією до останнього. Проте, на жаль, на підставі дослідження висновку експерта 1 липня 2025 року тіло Павла Володимировича було ідентифіковано.
«На щиті» до Тульчинської громади повернувся Гончар Владислав Олегович
Владислав Олегович 22 грудня 1999 року народження, житель села Савчине Городківської громади.
Призваний на військову службу Крижопільським РТЦК та СП, солдат Гончар Владислав Олегович служив стрільцем-помічником гранатометника відділення охорони взводу охорони.
8 липня 2025 року в Стрийській центральній лікарні згасла зірка нашого Героя.
«На щиті» до рідного дому у місто Хмільник повернувся Андрій Гребельський
8 липня 2025 року внаслідок влучання ворожого FPV-дрона біля населеного пункту Федорівка Краматорського району Донецької області загинув хмільничанин Гребельський Андрій Володимирович, 15.09.1976 р.н., молодший сержант.
Захисника поховали на Митницькому кладовищі.
Хмільницька громада у жалобі
7 липня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в місті Вовчанськ Харківської області загинув Юрченко Володимир Анатолійович, 25.01.1983 р.н., солдат, житель с.Крупин, Соколівський старостинський округ Хмільницької громади.
Поховали Володимира Юрченка в м.Миколаїв.
Теплицька громада в жалобі
Під час виконання бойового завдання загинув Бартєнєв Іван Олександрович, житель села Бджільна.
Народився Іван 2 січня 1997 року в селі М’якохід. Навчався у Гайворонському професійному аграрному ліцеї.
Військовий шлях Івана розпочався з 29 квітня 2020 року. Тоді він підписав контракт із ЗСУ. Служив на посаді головного сержанта взводу протитанкових ракетних комплексів вогневої підтримки у складі 23 окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця». За час служби воював на різних ділянках фронту. Був нагороджений відповідними відзнаками і нагородами.
5 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Маркове Краматорського району Донецької області Іван Бартєнєв прийняв свій останній бій. Він загинув як воїн, залишивши після себе не лише біль втрати, а й приклад мужності, честі та самопожертви.
Болюча та сумна звістка огорнула Чернівецьку громаду…
Загинув герой — Волошин Андрій Анатолійович, 05.04.1989 р.н.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Андрій став на захист України. Він не шукав легких шляхів — обрав дорогу честі, мужності та любові до Батьківщини. Стояв за нашу свободу, за майбутнє наших дітей, за кожного з нас.
Андрій був сином, чоловіком, батьком, братом, другом… Удома його чекали рідні, які вірили й молилися за нього щодня. Та війна безжальна…
Тульчин попрощався з Чикиндою Сергієм Вікторовичем
8 липня 2025 року на 60-му році життя раптово перестало битися серце Чикинди Сергія Вікторовича — військового, патріота, відданого сина української землі.
Сергій Вікторович народився 3 жовтня 1965 року в смт Ярмолинці Хмельницької області. У зв’язку зі службою батька-військового родина переїхала до Тульчина, де й минули його юні роки.
Своє життя він присвятив військовій службі: закінчив Московське вище військове командне училище, проходив службу на командних посадах. Після звільнення в запас продовжив справу захисту України — брав участь в Антитерористичній операції на Донеччині та Луганщині.
З початком повномасштабного вторгнення 17 квітня 2022 року знову став до лав Збройних сил України як капітан, офіцер резерву 46-ї запасної роти. Загалом мав понад 15 років вислуги в армії.
За життя він пройшов шлях військового командира, працював у військкоматі та міській раді, мав понад 15 років вислуги в Збройних силах України. Брав участь у бойових діях на Сході країни, а з 2022 року знову став до лав ЗСУ, щоб боронити свою державу в час найважчого випробування.
Тростянеччина в жалобі
Більше ніж пів року залишалася невідомою доля відважного воїна — Шестопала Сергія Івановича з села Тростянчик.
На превеликий жаль, найгірші побоювання справдилися…
25 жовтня 2024 року, вірно виконуючи свій військовий обов’язок і героїчно боронячи рідну землю від ворога, солдат Сергій Шестопал, номер обслуги протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини А4962, віддав своє життя поблизу населеного пункту Ізмайлівка на Донеччині.
Назавжди 54…
