Ознака проста і водночас глибока: якщо ти сумуєш або тривожишся через якусь річ, значить, ти ще не до кінця довірився волі Божій.

Той, хто справді живе по волі Божій, не дбає надмірно ні про що. Якщо йому потрібна якась річ, він довіряє її Богу, як і самого себе, і каже в серці: “Господи, якщо Тобі угодно, дай це мені; якщо ж ні — нехай буде воля Твоя.”

І якщо він не отримує бажаного, то все одно залишається спокійним, ніби вже має те, чого потребував. Так народжується справжній мир у серці.

Душа, яка віддає себе повністю Божій волі, не знає страху — ні перед стихією, ні перед людьми, ні перед майбутнім. Які б події не відбулися, вона говорить: “Так угодно Богові. Слава Богу за все!”

У такої людини в серці — тиша і мир, а в тілі — спокій.