«Ви ходите животние на пустую могилу…» — заявляє Анжеліка Стрежинська у соцмережах. Хто зупинить цю наругу?
Вся Вінниця пам’ятає, як хоронили воїна-добровольця, десантника Владислава Базенка — Мультика, який із 2016 року захищав Україну разом із батьком. Похорон відбувся урочисто та з пошаною — як у місті, що гордиться своїм героєм.
Спочатку траурне прощання пройшло в Києві — адже він був звідти родом. А згодом місто Вінниця провело Владислава з почестями на рідній землі, з коридором пошани.
Владислав народився у Києві, але тісно пов’язався з Вінниччиною, де жив із дружиною Світланою і сином Максимком. Службу розпочав у 2016 році й з початком повномасштабного вторгнення Росії був у складі 13-го окремого десантно-штурмового батальйону «Тарас Сенюк». Загинув 3 лютого 2025-го на Лиманському напрямку — на другий день після свого 27-го дня народження.
Ніхто не міг передбачити того жахливого конфлікту, що розгорівся після його смерті. Все розпочалось з того, що мати Владислава, Анжеліка, повідомила в соцмережах, що вона без відома дружини та сина вночі вирила могилу сина. Та ще й прокоментувала свої дії так:
«Я мать, я решаю ети вопроси… я приехала и откопала… Три раза пришлось приезжать. Я могу фото и видео вислать как я его викопала. …Я его викопала и похоронила».
За її словами, вона перезахоронила Владислава у Києві, зверху на могилі свого батька. Бо і у Вінниці він був похоронений «без места в проходе и тоже на могиле отца жени…»
«Если ви дружили, то могу показать место», — стверджувала вона його друзям. А дружину Світлану та його чотирирічного сина взагалі не визнає і коментує це так: «Ви послали его на войну деньги зарабативать…мне жаль, что мой син так влип…»
Далі йдуть ярлики образ на адресу невістки та її родини…
«Ми познайомились із Владиславом у госпіталі у Вінниці. Тут він лікувався після поранення. Вже коли служив. Я була волонтеркою і ходила туди з однодумцями допомагати хлопцям. Ми покохали один одного і довгих 4 роки випробовували свої почуття. А одружились чотири роки тому. Тоді і з’явився на світ наш син Максимко. Тепер він росте без батька, але знає, що він живе на хмаринці, бо Владислав завжди житиме у наших серцях».
Дружина Світлана шокована подіями нібито викрадення праху її чоловіка з кладовища і розповіла журналістам «33-го» ось що:
— Як можна без згоди родини вчинити наругу над могилою, забрати прах? Викопати без дозволу на П’ятничанському кладовищі у Вінниці та перевезти до Києва і там так само самовільно перепоховати? Чому, коли син був живий, ця Анжеліка жодного разу не зустрілась з ним, не цікавилась, де він жив, не бачила ні онука, ні мене. Та і Владислав за 8 років нашого знайомства жодного разу не назвав її матір’ю — «Анжелікою і по батькові».
Вона ніколи не бачила свого онука, не була присутня під час урочистого поховання у Вінниці. Як і на нашому весіллі. А ось батько та сестра Владислава були. І зараз приїздять на могилу. Але тепер ми не знаємо, є там прах чоловіка чи ці твердження його матері — правда…»
– А батько як реагує? Сестра?
— Батько з нею стосунків не підтримує. Як і сестра. Тобто її старша донька. І її сина, онука свого, ця жінка не бачила. Бо у неї всі винні, лише не вона.
Але її заяви щодо виритої самовільно могили і викрадення праху батько прокоментував так:
«Ця жінка здатна на все…»
Владислав пішов служити добровольцем, бо взяв приклад із батька, який вже служив у ЗСУ. Так і йшли вони разом по службі.
Коли близькі намагалися зупинити цей вандалізм, Анжеліка писала у соцмережах:
«Ви ходите животние на пустую могилу, ви его недостойни, я мать і я решаю… наелись деньгами? … ви просто меня недооценили узкомислящие…»
Світлана звернулась до поліції у травні із заявою про необхідність ексгумації – перевірити, чи там справді є урна з прахом, чи її мати викрала і перезахоронила у Києві. Бо вона ще і відео та фото оприлюднила цієї нібито могили, де на хресті висить маленький портрет сина ще якоїсь там давності.
На могилі ж у Вінниці, яка, за твердженнями матері Анжели, пуста, стоїть пам’ятник, де вказані всі дані та численні нагороди воїна Владислава Романовича Базенка за позивним Мультик.
Але досі не проведена процедура, не допитані родичі.
Якщо в інших випадках — вандал позбавив могилу навіть іграшки, викрав квіти — миттєво йде розшук. Знаходять винуватців. А тут — викрадають прах героя, незаконно чинять перепоховання — і ніхто нічого не робить? — запитує згорьована вдова. Чому її у цій проблемі не підтримують, хоча всюди заявляють про підтримку сімей загиблих воїнів? Ось конкретний випадок — це не завжди робиться.
— Чому Владислава похоронили у Вінниці і саме на П’ятничанському кладовищі, а не Алеї слави? — запитали ми у дружини Світлани.
— Бо Владислав, знаючи, що його може чекати на фронті, залишив вказівку: його тіло кремувати, що було здійснено у Києві. А прах заповідав поховати у Вінниці на П’ятничанському кладовищі, поруч із могилою мого батька, де зручно прийти і разом пом’янути його. І ми виконали його волю.
Зараз дружина самотужки мусить виховувати їхнього з Владиславом сина Максима. Вона вже пережила біль втрати чоловіка. Чому тепер має самотужки зносити біль ще і його самовільно розритої могили і шантаж та ярлики, які звучать?
Хто міг уявити, що навіть після смерті Героя у родині мати затіє ще одну війну з його дружиною і сином? Цей трагічний конфлікт мають невідкладно з’ясувати правоохоронці.
Тетяна Квасюк
