Вдвічі більше людей зібрав цьогорічний хресний хід до Почаєва. Він вже давно викликає великий резонанс. І продовжує розколювати українське суспільство.

Одні вважають, що це Божий промисел. Інші — що так кремлівська агентура в рясах, яка ховається у цій церкві, готує «п’яту колону» для протистояння у тилу України.

Бо ж верхівка УПЦ (МП) досі не виконала припису державних органів України і не заявила у своїх документах, що вона виходить із складу Російської Православної церкви. Тобто досі Митрополит Онуфрій напряму підпорядковується Кірілу та входить до складу синоду РПЦ, як і його заступник митрополит Антоній. І всі митрополити УПЦ так само підпорядковані РПЦ і Кірілу. А отже, усі парафії цієї церкви в Україні та навіть за кордоном.

Цьогорічний хресний хід нараховував вдвічі більше прочан, ніж минулий. Розпочався він традиційно 19 серпня із села Довжок, що поблизу Кам’янця-Подільського (Хмельницька область), і завершився біля Почаївської Успенської лаври, що на Тернопільщині, 25 серпня — напередодні святкування Успіння Пресвятої Богородиці та Почаївської ікони (5 серпня за Юліанським календарем). Минулими роками маршрут пролягав від церкви Різдва Пресвятої Богородиці, де є цілюще джерело. Але, побачивши ці масові порушення законів воєнного стану, громада цієї церкви перейшла із УПЦ (МП) до ПЦУ та відцуралась цієї ходи.

Не все гаразд і з приналежністю Почаївської лаври. Адже її настоятель й очільник духовної академії нині перебувають під слідством, звинувачені у антиукраїнській діяльності.

Але це віруючих МП мало хвилює. Цьогоріч до ходи долучилися понад тисяча вірян, за даними поліції, хоча місцеві релігійні представники згадують «понад 4,5 тисячі людей», але це може бути перебільшенням.

Поліція забезпечувала порядок, хоча попередніх звернень від організаторів до місцевої влади (Хмельницької, Тернопільської ОВА, Ради оборони) не надходило і офіційного благословення не було.

Навіщо йдуть паломники?

Хода має понад 200 років історії, є духовною практикою віруючих УПЦ (МП), яка поєднує благочестя, молитву перед Почаївською іконою Божої Матері і прохання про мир, здоров’я, захист близьких — особливо актуальне в умовах війни, — так кажуть прочани.

За словами прочан, серед них — багато жінок, матерів військових, які несуть особисті прохання й молитви. Хід — це «вільний вибір кожної людини», що не має офіційної організації з боку церковних структур. Учасники кажуть, що вони не відчувають політичного підтексту у ході — це радше сакральна традиція, а не політична акція.

Місцева влада не давала благословення на захід, але й не втручалася силовими методами. Рішення Ради оборони про заборону діє, однак масові ходи продовжуються.

В Україні діє закон про захист конституційного ладу, що, серед іншого, обмежує діяльність релігійних організацій, афілійованих із РФ — зокрема УПЦ (МП) потрапляє під частину обмежень. Однак хід на цей час залишається можливим, хоча під пильним контролем політичного контексту й обмежень.

Супротивники ходи трактують захід як демонстраційну акцію «п’ятої колони» Кремля, зважаючи на історичну лояльність УПЦ (МП) до Російської православної церкви.

Ось їхні відгуки:

– Ці паломники проходили через наші селища Теофіполь, Новоставці, далі Човгузів. Це десь 15 км. Те, що «нагадили» біля Ведмежого озера, розмістили палатки на нічліг, всі бачили наслідки, хоча віруючі люди мали б прибрати після себе.

– І ось ми виходили й почали вітати їх українськими гаслами, бо це якраз було перед Днем Незалежності України й Українського прапора.

— Слава Богу й Україні! — гукали ми до колони… А у відповідь почули: «Йдіть нах.й»…

То це патріотична хода? То кому вони моляться і кого чекають?

Бо якщо навіть хтось там не за тим йшов, то решта могла б «образумити», відповісти «Навіки Богу слава» та «Героям слава», — але жодної такої відповіді ми не почули, — ділиться читач Олексій.

— Ці всі походи і хороводи, брехлива завуальована позиція верхівки цієї церкви, ось такими методами розколює суспільство й нацьковує своїх фанатів на інших людей.

Так, і у нашому селі були ті, хто виносив продукти цим паломникам. Прямо організовано готували. Це так звана верхівка Московського патріархату.

Вони продовжують збиратись і поширювати гасла, що цю війну затіяла Америка, що росія не агресор, що треба примиритись із ворогом, бо убивці і наші, і їхні… Що тільки вони істинні — решта розкольники, сіють міжконфесійну ворожнечу. Не сприймають українську владу, кажуть, що вони «хунта» і їм потрібно царя — тобто русского царя, який замінить вбитого Ніколая, тоді буде благодать. Здогадайтесь, кого коронує Кіріл цим імператором?

І що воїни гинуть, бо там капелани не священники їхні, московські, а інші, які не мають благодаті… Одним словом — суцільні посили російської пропаганди.

І хоча й путін поганий, але Зеленський не кращий…

Ну, скільки можна терпіти цю зомбосекту ворога?

Просто уявіть собі, що ось так у росії зібрались віруючі української церкви і йшли безкарно тиждень. І що там з ними було б? Хочуть молитись — нехай їдуть туди і моляться.

Але там вже жодної української церкви немає. А священників як не закатували, то посадили. І вони — агресор. Міжнародний злочинець. І ці вбивства виправдовує Кіріл, який у нас ходить під статтею. А його церква тут ось як зухвало себе веде. Скільки це буде тривати? — запитують наші читачі, очевидці цих походів.

Тетяна Квасюк