15 вересня 2025 року у Вінниці в недільній школі храму великомученика Георгія Побідоносця під час прямої трансляції публічного подкасту «Автокефалія – можливість або безвихідь» вперше у відкритому форматі на рівні архієреїв УПЦ в єдності з Московським патріархатом прозвучали аргументи про майбутнє статусу УПЦ МП. Учасником дискусії став архієпископ Білгородський Сильвестр (Стойчев), ректор Київської духовної академії і семінарії УПЦ МП.

Подія, яка вже отримала назву «Вінницький подкаст», одразу стала знаковою для всього українського православ’я. і це не дивно, оскільки ще зовсім недавно в середовищі УПЦ МП саме слово «автокефалія» викликало шок, паніку й автоматичні звинувачення у «розколі». Та війна змінила парадигму: питання незалежності Церкви дедалі частіше обговорюють відкрито й без страху.

Вибух інформаційної атаки

Втім, реакція «захисників канонічного устрою» не забарилася. Уже наступного дня після трансляції проросійські анонімні телеграм-канали розгорнули кампанію проти організаторів подкасту. У хід пішли традиційні кліше «русского мира»: автокефалію нав’язують зовнішні вороги, її пропаганда сприяє гонителям Церкви, а незалежна церква – це загроза для «єдності православ’я».

Особливо відзначився сміливий священик «тихоновець», прихильник канонічної єдності, який «запропонував залізобетонні аргументи проти автокефалії». Саме його висловлювання про «формування української нації на основі уніатства, ворожого православ’ю» набули поширення з відповідними коментарями про протистояння намірам українських «неоавтокефалістів» (https://www.youtube.com/shorts/ruNk-W9oii4).

Ці звинувачення виглядали узгодженою атакою – і це ще раз довело, наскільки тема автокефалії болюча для російських ідеологів, які звикли контролювати український релігійний простір через підпорядкованість Москві.

Хто стоїть за нападками

Після оприлюднення другої частини подкасту (https://www.youtube.com/watch?v=PPoTkejqlvQ), що містила повний варіант дискусії, стало відомо, що головним опонентом архієпископа Сильвестра виявився протоієрей Володимир Тютенко, настоятель храму Святителя Луки Кримського УПЦ МП у Вінниці. Саме він, прикриваючись лозунгами про «канонічну єдність», фактично ретранслював тези московської пропаганди. Основний лейтмотив його виступу: «автокефалію Україні нав’язують зовнішні гонителі православ’я».

Такий підхід не дивує: аргументи отця Володимира рясніли перекрученими історичними фактами, вигідними Росії та її церкві. Логічним завершенням всього цього стала абсурдна теза про те, що українці створили російську імперію, і це, мовляв, сформувало тисячолітню православну українську свідомість. Натомість очевидне право вірян на власну незалежну Церкву Тютенко назвав «зовнішнім нав’язуванням».

«Руський мір» під іконами

По суті, цей священик підмінив духовні аргументи політичними, виправдовуючи імперські схеми через церковну риторику. У полеміці Тютенко дійшов до того, що його більше хвилює асоціація «русского мира» в українському суспільстві з царськими страстотерпцями, Сергієм Радонезьким та Олександром Невським, ікони яких виносять із храмів. Іншими словами, він обурений тим, що українці відмовляються від чужих імперських символів, які десятиліттями нав’язувалися під виглядом духовності.

Але саме тут проявилася суть його позиції: не турбота про Церкву, а захист імперської ідеології, яка хоче й надалі диктувати Україні, які святині мають бути її духовним обличчям.

«Одна імперія – одна Церква» чи свобода?

На цьому тлі слова архієпископа Сильвестра прозвучали як свіже повітря: «Одна імперія – одна Церква. От в такій еклезіології дійсно Ви будете противником автокефалії, але в православній еклезіології автокефальність є нормою будь-якої Помісної Церкви. І людина, яка є церковною і мислить не як імперський чиновник чи ідеолог, ніколи не буде проти автокефалії своєї Церкви, бо йде проти природи існування Церкви».

Цей меседж не просто богословська позиція. Це чітка лінія розмежування: православ’я як віра, і православ’я як прикриття для імперських амбіцій, які й досі намагаються утримати Україну у «духовній клітці».

Чому це важливо

Виступи Володимира Тютенка – це дзеркало проблеми, яка й досі отруює церковне життя в Україні. Поки в лоні УПЦ МП звучать голоси, що апелюють не до Євангелія, а розповідають про те, що українці створили імперію, а право на власну Церкву це «зовнішній диктат», доти «русский мир» матиме шанс вкорінюватися під рясами й у свідомості вірян.

«Вінницький подкаст» довів: дискусія про автокефалію в УПЦ МП більше не є табу. Вона виходить у публічний простір, і це означає, що навіть всередині Церкви дедалі менше місця для «русского мира». І саме тому противники автокефалії так нервово реагують, вдаючись до образ, маніпуляцій і брехні. Імперські міфи ще живі. І саме вони сьогодні становлять найбільшу загрозу не лише для єдності православних в Україні, а й для духовної безпеки країни в цілому.

Але правда на боці тих, хто говорить голосом архієпископа Сильвестра: автокефалія – це не розкол і не політика. Це природна форма існування Церкви, яка хоче бути вільною у вільній країні.