– Якби повернути історію назад, я б тепер не став готуватися до війни. Я б не став воювати з перших хвилин. Не розробляв би дрони, не завдавав би ударів по ворогу. Я б посадив сім’ю в автівку, і поки ще було можливо — поїхав би з цієї країни. Більше тут робити нічого. Тут рашка, — офіцер ЗСУ, радіоінженер, фахівець із аеророзвідки Юрій Касьянов.
“Сьогодні половину нашого “неефективного” підрозділу відправили в іншу хорошу військову частину ДПСУ, яка реально воює, а не займається шикуваннями по шість разів на день.
Їм оголосили рішення в обід, завтра вони повинні вже бути в розташуванні.
Ні дня відпочинку (вихідних у них не було), ні дня для зборів, вирішення сімейних питань…
Але все одно я радий за хлопців. Для них все закінчилося.
Разом з ними відправляють і наші “неефективні” літаки. Не знаю, як вони їх будуть запускати без стендів для налаштування, калібрування, прогазування двигунів…
Все це зруйновано, розграбовано, в колишньому розташуванні підрозділу зайвого майна (не статутного, не належного військовій частині) — на десятки мільйонів гривень, все це робилося заради перемоги.
Раніше я завжди боявся, що в розташування підрозділу прилетить “Шахед” або “Іскандер”, а виявляється, боятися треба було наших українських негідників і зрадників.
Багато хто з нашого підрозділу йде зі служби через сімейні обставини — вік, троє дітей, хвороби. Кілька хлопців принципово пішли в СЗЧ.
Ті, хто залишився, не хочуть служити. “Кейс Касьянова” — це ще кейс про мотивацію”.
