Ігор Фесик
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника України Ігоря Фесика, серце якого навіки зупинилося 6 жовтня 2025 року.
Чоловік народився і виріс на Херсонщині в багатодітній родині. Старший брат також воює. Із 2011 року він на контракті.
Захисник брав участь в АТО/ООС. У перші дні повномасштабного вторгнення він добровольцем доєднався до лав ЗСУ. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Вічний спочинок воїн знайшов на кладовищі у мікрорайоні Ракове. Герою навіки залишиться 31.
Олександр Андрощук
У Хмельницькому в останню земну дорогу провели захисника України Олександра Андрощука, який захищав країну з початку російсько-української війни. Він давав відсіч окупантам на різних напрямках фронту. Через хворобу 9 жовтня його серце зупинилося.
В Олександра Андрощука залишилися донька, син, дружина, мати та сестра. Вічний спочинок захисник України знайшов на кладовищі у мікрорайоні Ракове. Йому навіки 45 років.
Руслан Кухар
До Дунаєвецької громади «на щиті» повернувся житель села Чаньків Руслан Кухар.
Закінчивши місцеву школу, Руслан вступив до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, де навчався за спеціальністю «Фізика. Інформатика».
Із 2022 року чоловік працював керівником гуртка у Центрі позашкільної освіти.
У травні 2024 року чоловік став до лав Збройних сил України. Загинув Герой 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ Харківської області. Воїну навіки залишиться 38.
За час військової служби захисник неодноразово отримував відзнаки та подяки, зокрема нагороду від міністра оборони України – «Залізний хрест».
Борис Ястремський
Жителі Ярмолинецької громади попрощались із воїном Борисом Ястремським.
Борис народився 22 травня 1983 року у селі Шарівка. Закінчив місцеву школу. Працював у службі охорони в Кам’янці-Подільському. Згодом працював на будівництві доріг.
25 лютого 2022 року отримав повістку і вже наступного дня пішов до військкомату. Разом із бойовими побратимами брав участь у боях у найгарячіших точках. Важку контузію отримав під Пісками. Після повернення на службу бійця чекала ще одна гаряча точка – Курський напрямок, де отримав поранення.
Потім знову була служба, і знову лікування. Востаннє рідні спілкувалися із захисником 17 липня 2025 року. Згідно з документами, смерть Героя настала 25 серпня 2025 року.
Вічний спочинок Борис Ястремський знайшов на кладовищі у селі Шарівка.
Вадим Митряк
На Дунаєвеччині спочив молодший сержант Вадим Митряк, 1983 року народження, який загинув 13 червня 2024 року біля села Нововодяне на Луганщині, захищаючи рідну землю від російських окупантів.
Вадим народився у місті Хотин, де навчався у школі до 9 класу. Згодом закінчив училище, здобувши професію тракториста-машиніста. У 2008 році разом із родиною переїхав до села Залісці.
Певний час працював різноробочим, а останні п’ять років — у КП «Благоустрій Дунаєвеччини», звідки і був мобілізований для захисту України.
Олександр Хомюк
Красилівська громада попрощалась із загиблим захисником України, навідником 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4594 — солдатом Олександром Хомюком, жителем села Велика Медведівка Антонінської громади. Військовий народився 23 січня 1999 року.
Олександр загинув 20 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.
Герой вважався безвісти зниклим, лише днями стало відомо про його загибель.
Олексій Давиденко
У Хмельницькому попрощалися із захисником Олексієм Давиденком, який загинув 30 вересня 2025 року на Луганському напрямку.
Олексій родом із Черкащини, однак із сім’єю проживав у Хмельницькому. В цивільному житті чоловік працював на будівництві. Близько року тому захисник доєднався до лав Збройних сил України.
Поховали Олексія Давиденка на Алеї слави у мікрорайоні Ракове. Герою навіки залишиться 41.
Артем Поворозник
У Хмельницькому попрощалися з Героєм Артемом Поворозником, який загинув, захищаючи Україну. У травні 2024 року воїн востаннє вийшов на зв’язок із рідними. Понад рік його вважали безвісти зниклим.
Артем Поворозник став на захист держави восени 2023 року. До служби працював у будівельній сфері.
У війську Артем мав сержантське звання, керував відділенням. Службу ніс на Покровському напрямку. У травні 2024 року вийшов на бойове завдання, яке стало для нього останнім. За результатами експертизи, життя захисника обірвалося 14 травня.
У Артема Поворозника залишилися донька та батьки. Вічний спочинок він знайшов на кладовищі у мікрорайоні Ружична. Йому назавжди 43 роки.
Олександр Хілінський та Владислав Хілінський
Хмельничани провели в останню земну дорогу двох Героїв — братів Олександра та Владислава Хілінських, які загинули на війні в один день.
Воїни були родом з села Ружичанка, що на Хмельниччині.
Олександр став першим до війська, ще до початку повномасштабного вторгнення. Він служив у 10-й окремій гірськоштурмовій бригаді «Едельвейс». Був навідником-оператором бронетранспортера.
Його молодший брат Владислав став до лав Збройних сил під час повномасштабного вторгнення. Відтоді вони служили пліч-о-пліч в одному підрозділі.
4 жовтня на Донецькому напрямку ворожим обстрілом накрило бліндаж, у якому перебували брати.
Владиславу було 28 років, Олександру — 27. Їх поховали поруч на Алеї слави в мікрорайоні Ракове.
Микола Кшевецький
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із захисником Миколою Кшевецьким, який поліг на війні понад рік тому.
Герой 1986 року народження. Микола загинув 17 вересня 2024 року у бою з ворогом. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і лише зараз експерти підтвердили його особу за результатами ДНК-дослідження.
Михайло Олійник
У селі Юрківці Чемеровецької громади попрощалися із 48-річним військовослужбовцем Михайлом Олійником, який зник ще 1 липня 2023 року під час виконання бойового завдання.
Михайло Олійник народився у місті Павлодар, Республіка Казахстан. З дитинства проживав у селі Юрківці, де його виховувала мати.
Після закінчення школи Михайло навчався у Кутковецькому професійно-технічному училищі, де здобув фах водія-тракториста.
У травні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Після підготовки на полігоні в Рівненській області він служив на Донеччині у складі однієї з мотопіхотних бригад ЗСУ на посаді старшого механіка-водія.
Поховали захисника у селищі Чемерівці.
Владислав Градецький
Новодунаєвецька селищна громада повідомила про втрату бійця Владислава Градецького. Його життя обірвалось 10 жовтня 2025 року біля села Садове Лозівського району Харківської області.
Владислав народився у селі Ставище 18 серпня 2001 року. Дитинство провів у місті Хмельницький. Після закінчення школи юнак вступив до Вінницького ліцею (поліцейського спрямування), а згодом — на факультет економіки та управління Хмельницького національного університету. Із дитинства Владислав хотів бути військовим. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік став на захист України. У серпні 2022 року він пішов добровольцем до територіальної оборони, а згодом продовжив службу у Збройних силах України. За виконання бойових завдань воїн був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Йому назавжди залишиться 24.
Микола Зелентов
На Камʼянеччину повернувся “на щиті” захисник Зелентов Микола Анатолійович, життя якого обірвалось у бою на Донеччині.
Військовий був мешканцем села Варварівка. Він народився 19 лютого 1992 року. Герой служив номером обслуги 1 мінометного розрахунку мінометної батареї. Загинув Зелентов Микола в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області. Це сталось 9 жовтня цього року.
Йому було 33 роки. Вдома бійця чекали дружина та двоє маленьких синів.
Віталій Каліновський
Судилківська сільська рада сповістила сумну звістку з фронту: стало відомо, що у російсько-українській війні загинув боєць Віталій Каліновський. Його життя обірвалось на Запоріжжі.
Герой був жителем села Поляна. Він народився у 1990 році. Віталій служив оператором безпілотних літальних апаратів 6 екіпажу безпілотного літального апарата взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйону територіальної оборони. Загинув військовий 7 жовтня 2025 року поблизу одного з населених пунктів Пологівського району Запорізької області.
Дмитро Матвійчук
Берездівська тергромада повідомила: під час виконання бойового завдання загинув Дмитро Матвійчук. Герой був жителем села Мирутин.
Його життя обірвалось 8 жовтня 2025 року.
Анатолій Сафронюк
Китайгородська громада втратила Героя. У боротьбі з ворогом загинув захисник Анатолій Сафронюк.
Майбутній військовий народився 19 лютого 1970 року в селі Чабанівка, пізніше родина оселилася в селі Китайгород. Анатолій навчався професії кранівника, згодом працював, побудував сім’ю, разом з дружиною виховав трьох синів. Після початку повномасштабної війни чоловік доєднався до війська. Служив у 3-ій окремій важкій механізованій бригаді. Бій 10 жовтня став останнім для воїна. Анатолій Сафронюк загинув на Харківському напрямку.
Тарас Севастьянов
У Дунаєвецькій громаді повідомили, що «на щиті» додому повернувся солдат Тарас Севастьянов. Його життя обірвалось у лікарні після отриманих у бою поранень.
Герой народився 31 березня 1985 року. Він боронив Україну із із 2022-го року. Служив старшим водієм-радіотелефоністом штурмового спеціалізованого підрозділу. 5 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новомиколаївка Покровського району на Донеччині, Тарас отримав тяжкі множинні осколкові поранення обличчя та переломи кісток. Медики до останнього боролися за його життя, однак 27 вересня у Київській обласній клінічній лікарні серце воїна перестало битися.
Анатолій Скороход
Ленковецька громада повідомила, що у боях за Україну 7 жовтня 2025 року загинув сержант Скороход Анатолій, 18.12.1972 року народження.
Він був жителем села Велика Рішнівка. Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Львівка Краматорського району Донецької області.
Сергій Хлудєєв
Чемеровецька територіальна громада повідомила трагічну звістку: на полі бою загинув військовий Сергій Хлудєєв. Йому було 36…
Сергій народився 28 лютого 1989 року в місті Харків. У чотирирічному віці залишився без батька, проживав із матір’ю. У віці восьми років разом із мамою та бабусею переїхав до міста Кам’янець-Подільський, де навчався і закінчив школу. У 2006 році вступив до професійно-технічного училища в місті Ковель Волинської області, де здобув професію токаря. Після навчання працював у Кам’янці-Подільському, а згодом — на будівельних роботах. Із 2018 року проживав у селі Летава.
У листопаді 2024 року Сергій Хлудєєв був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку проходив військову підготовку в місті Рівне. Після цього був направлений на Дніпропетровщину для виконання військового обов’язку. Сергій служив оператором безпілотних літальних апаратів.
8 жовтня життя Героя обірвалось. Сергій Хлудєєв загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.
Ігор Бугайчук
У село Заставці, що на Старосинявщині, «на щиті» повернувся Ігор Бугайчук.
Військовий пішов служити ще 2014 році, брав участь в АТО.
У травні 2017 року Ігор Бугайчук підписав контракт. Із серпня 2017 року по березень 2018 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Військовий неодноразово був відзначений вищим командуванням за мужність, патріотизм, бойові заслуги у захисті незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України.
7 жовтня 2025 року родина отримала сповіщення про смерть Героя. Ігор Бугайчука поховали у рідному селі.
Олександр Арсенюк
У Сахновецькій громаді, що на Шепетівщині, повідомили про втрату захисника. 5 жовтня 2025 року зупинилося серце жителя села Сахнівці Олександра Арсенюка.
Герой народився 29 квітня 1974 року. Його мобілізували у липні минулого року. Олександр служив помічником-гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону.
Сергій Гладкий
Судилківська сільська рада Шепетівського району повідомила, що додому «на щиті» з російсько-української війни повернувся їхній земляк Сергій Гладкий. Боєць був жителем села Городище. Він народився у 1988 році.
Сергій служив гранатометником 1 десантно-штурмового батальйону.
Він загинув 26 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області.
Андрій Кісвай
У Городоцькій громаді повідомили про втрату: на війні загинув військовий Андрій Кісвай.
Його життя обірвалось 5 жовтня під час боїв на Харківському напрямку. Герой був мешканцем Городка. Він народився 1972 року.
Анатолій Люркевич
Сумна звістка надійшла в Понінківську громаду. 4 жовтня 2025 року обірвалось життя військового Анатолія Люркевича.
Він був жителем селища Понінка. Народився 20 вересня 1970 року. Анатолій загинув під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Торецьке Краматорського району Донецької області.
Андрій Семенюк
У Славутській міські раді розповіли про те, що в бою за свободу і незалежність України загинув сержант Андрій Семенюк. Герой 1987 року народження.
У 2007 році здобув середню спеціальну освіту в Березнівському лісовому коледжі за спеціальністю «Майстер лісу».
Від травня 2014 року Андрій працював майстром лісозаготівель у Славутському районному лісокомунальному підприємстві «Ліс», де з липня 2017 року його перевели на посаду головного лісничого. З вересня 2022 року Андрій був призначений на посаду заступника директора.
3 жовтня 2022 року Андрія призвали на військову службу. Пройшов базову загальновійськову підготовку на території Великої Британії.
З листопада 2022 року став до лав 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Пройшов фахову підготовку на бойового медика взводу. Сержант Андрій Семенюк обіймав посаду санітарного інструктора медичного пункту парашутно-десантного батальйону військової частини А1126.
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, за сумлінну службу Андрій удостоєний численних відзнак.
19 вересня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Криворіжжя Покровського району Донецької області, Андрій отримав важкі поранення. Від отриманих ран мужній воїн відійшов до Небесного війська 1 жовтня 2025 року у лікарні міста Дніпра.
Вадим Чопяк
У Чемеровецькій громаді, що на Камʼянеччині, зустрічали «на щиті» Героя Вадима Чопяка. Він був жителем села Красноставці.
Народився Вадим 22 липня 1985 року. Працював на різних роботах: у колгоспі, будівельником. Був одружений, мав доньку.
В лютому 2023 року чоловік був призваний до лав Збройних сил України. Проходив військову службу в місті Старокостянтинів. Згодом його перевели на Запорізький напрямок, він воював поблизу села Вищетарасівка. Далі боронив Україну неподалік населеного пункту Орлівка Покровського району Донецької області. Служив стрільцем одного з стрілецьких відділень стрілецької роти. 15 квітня 2024 року Вадим Чопяк зник безвісти.
Лише зараз сім’ї Героя повідомили: Вадим визнаний загиблим.
