Я вже тут не мати героя, а «наводчиця» ТЦК.
А сусідки після «вечірніх» і «вранішніх» московитського попа заявляють, що «вони і за Зеленського і за путіна як садили картоплю так і будуть садити на городі, то їм «безразніци»
Як таке можливо, щоб на західній Україні, там де не так давно московити влаштували червоний терор і пів сіл вбили через боротьбу УПА за незалежність процвітає такий могутній пропагандистський рух ворога як Почаївська лавра, українська святиня?
Ми ж усі красномовно побачили, і це повідомляв «33-й канал» у минулому номері, що на українських правоохоронців повалив натовп зомбі – від дітей до стариків.
І це може бути тільки початок.
Бо не даремно ж продовжують ходити ті сумнівні походи щороку туди від Камʼянеччини. І там збирається люд з усієї України.
І що там в масах хитро ведуть зомбування за рускій мір, також зрозуміло!
І все пояснюється просто – щоб вогонь горів, потрібен підпалювач. І такими є ці адапти руского міра, під прикриттям риз священників. І вони ось так в наших селах і містах, тихо і по команді, роблять свою справу – готують армію проросійських зомбі в тилу України.
Але скажіть, чому досі ця пʼята колона існує в Україні?
Невже не зрозуміло, що вона всі ці роки веде розкол? І працює не на користь Україні?
Як це працює спробую показати на прикладі нашого села.
Я, мати воїна Володимира, який віддав життя за Україну.
Але якщо так будуть працювати з масами як у нашому селі московський піп та його прибічники, то ми та наші загиблі діти вже не будуть героями, а ворогами. В нас це вже сталось.
Бо попи промосковські не сплять, а вміло готують до здачі кожне село і місто.
Спочатку в нашому селі плели маскувальні сітки, проводили волонтерські ярмарки, ми боролись за перехід церкви до ПЦУ.
Але таких у нашому селі виявилось меле. І піп та та більшість промосковських прихильників перемогла.
І коли ми повісили біля церкви український прапор, то саященник відмовився в цій церкві правити, аж доки його вночі не зняли.
Не знаю що вони там кажуть на тих проповідях, але моя сусідка вже різко змінила позицію – а якось заявляє – в мені яка різниця буде Зеленський чи Путін? Я як садила на городі картоплю, то так і буду її садити.
Потихеньку стихло і волонтерство – бо все одно покрадуть – аргумент від тих же промосковських.
То сідай і вези ти, проконтролюй, бо ж це своїм конкретним землякам! – не діє.
Люди продовжують ходити і святити паски, воду, та все в тій обителі «руского міра». Хоронити, хрестити, бо ж треба! А другої церкви немає. І машин у більшості немає, щоб поїхати туди, де українська церква є.
У нашому селі ліквідували школу, до єдиний осередок, де люди збираються, це там а тій церкві МП.
Тому, по зрозуміло чиїй «наводці» задіяли крайній аргумент – на мене тепер повісили ярлика, що я найбільший ворог в селі, бо насилають на їхніх чоловіків та дітей ТЦК – тобто я «ворожа наводчиця». І аргумент, що якщо не будеш служити у нашій армії, то мобілізують у ворожу, не діє.
І так все – тут уже тихо перемагає московський піп і його «могуча кучка».
І так чи не у кожному селі, де залишились церкви Московського патріархату і священники, явно чи таємно, але вони залишаються вірними Кірілу.
Тетяна Мальченко, читачка
