Він не пропускав майже жодного протестного заходу, який проходив у нашому місті — віче, мітинги, протести, суди над активістами. Попрощатись із покійним прийшли його рідні, друзі та майданівці. Із собою вони принесли український прапор… У чоловіка залишились двоє дітей та четверо онуків. Поховали його у Майдані-Чапельському біля дружини.

– Раніше Григорій Руденко працював у фірмі «Продтовари». А під час Революції гідності він показав свою активну позицію. Так ми і познайомились. Він був доброю, ідейною та приємною людиною. Міг сказати інколи не зовсім гарні слова, але, з іншого боку, це було справедливо. Він висловлювався на кожному судовому засіданні, відстоював Шевченка, воював за те, аби Соцьке озеро не передали у приватні руки. Тоді на моє прохання «дядя Гріша» зібрав людей і допоміг вплинути на депутата міської ради з мікрорайону Корея. Вже на сесію це питання не виносилось і було знято. Тепер доступ до озера мають усі вінничани – каже голова Ради Майданів Петро Гандурський. — На здоров’я Григорій Руденко ніколи не скаржився. Та якось після віча він розповів, що лікарі у нього діагностувати хворобу печінки. Після лікарні він повернувся до рідного будинку і вже там помер вранці у неділю. Напередодні запросив до себе священика, аби висповідатись та причаститись.

Вікторія Снігур
Фото Сергія Хіміча